Заміжня 5 років, зустрічаємося 8 років, почали, коли мені було 22 роки. З чоловіком однолітки. Чоловік добрий, турботливий, працьовитий, «з руками», відповідальний, розумний. Рідко ділиться своїми емоціями і думками. Робить, то що належить з його погляду на світ.
Я – звичайна, стала пів-року тому ходити в зал, невеликий начальник. Є дочка 2,5 роки.
Жили як по-написаному – дружно, за коштами, добре. Ідеальна сім’я. Щороку поїздки цікаві в Європу організовували самі, брали напрокат машину. Народилася дитина – подорожували з нею.
С*кс по початку (до народження дитини) був нормально-частий (2-3 рази на тиждень), Після пологів спершу буd сильний потяг з мого боку, але незабаром перейшли в режим раз в тиждень-півтори. Задоволення отримувала в половині випадків, у другій половині імітувала.
Чоловікові важливо було моє задоволення, а у мене від цієї важливості заклинювало все. У нас – прелюдія, с*кс з явним його стримуванням і бажанням продовжити.
У мене всередині завжди були певні бажання, але я не могла розповісти чоловікові (здається марення – про все могла, а ось в плані с*ксу – як мову відрізало.
Як пішло з цукерково-букетного періоду, що я така гарна-пристойна дівчинка, і завдяки йому стала ще пристойніше, так і було це. На людях тримається окремо, на мої прохання – хочу, щоб більше чіпав-гладив саме мімолётом- між справою – нерозуміння (як я так при всіх тобі руку на шию покладу, навіщо це?).
У машині, наприклад, рука на коліні у мене – це всього рази три було за весь час. Я разів зо два піднімала питання про все це, але відступалася. Думала – ну дрібниця ж, переживу, все інше – ідеально.
Рік тому почався роман на стороні. Погляди – симпатія з боку колеги. Поцілунки. Відразу йому озвучила – просто с*кс не потрібен, потрібен відрив голови-лавина, з почуттями. Колега одружений. Дохід на третину вище мого. Соціальний статус той же.
Понеслося. Неначе вимикач натиснули. С*кс – хороший. У обох з півоберта. На початку багато часу в ліжку, але і «поза» теж. Відразу ж паралельно з с*ксом було багато романтики. Писали записки, іноді цілі листи.
Я думала, що ніколи не буду відчувати таких емоцій. Написати записку чоловікові мені здавалося не раціонально і нерозумно. Наприклад, сама відривна смс-ка від чоловіка була ще в період початку зустрічей – «з розуму по тобі сходжу». Листи були як откровенні, так і любовно-романтичні.
Через місяць він мені написав записку «Хочу, щоб ти була моєю дружиною». Він сказав – заради тебе розлучуся, живу в шлюбі тільки заради дитини. Я завжди говорила зворотне – шлюб, сім’ю дуже ціную, боюся втратити, не піду, не тіш себе ілюзіями.
Десь через півроку відносини і с*ксу стали близькими і трохи спокійніше. Але ніяких бар’єрів у мене немає. Хочу щось спробувати – кажу. Він хоче – каже. Пробуємо, кайфуем ще більше один від одного, навіть якщо самий звичайний традиційний с*кс.
З його боку готовність багато часу проводити зі мною – не важливо як – гуляючи по парку, катаючись на конях, на березі річки біля багаття, просто готувати (зустрічаємося на квартирі).
З мого боку частіше булj «озирання», я переживала – а як там вдома. Але завжди поруч з ним добре, комфортно, мені подобається, що нас тягне один до одного фізично (і не тільки десь в глибині голови, як чоловіка до мене), але і зовні ми торкаємося один одного. Доньку мою він бачив кілька разів – завжди до неї тепло ставиться, грає-розважає, невеликі презенти.
Організуємо зустрічі колись разом, колись один одного дивуємо. Один одному робимо невеликі подарунки. Він добрий, м’який, турботливий, чуйний на допомогу.
У порівнянні з чоловіком він м’якше, подобаються красиві речі, подобається сам собі, подобається бачити симпатію інших, в плані професійному – менш поглиблюється в проблему, не дотошен, але при цьому легкий на підйом, сходиться з людьми, тому що приймає їх недоліки. Трохи поверхневий. Чоловік ніколи не попросить допомоги, будь-яку річ продумує в дрібницях всередині себе, потім сам і втілює.
З чоловіком в цей період с*ксу стало зовсім мало. Я його відверто не хотіла. Але він для мене – друг, прекрасний батько дочки, для сім’ї він робить дуже багато, він близька людина, рідний.
Так і жила в трикутнику. Періодично (рази 3-4 за весь час відносин) рвала з лівим веслом під приводом – все більше не можу брехати собі-чоловікові-мамі. Люблю-хочу, але не можу так більше.
Від чоловіка не піду, значить піду від тебе. У такі моменти він закривався-замикався. Але через кілька днів все поверталося на круги своя. Він писав записку, я писала, іноді я перша писала смс-ку. Зустрічалися і не могли відірватися один від одного. Свою готовність до розлучення він озвучував не раз.
Я розуміла, що це не кроки, а кулі. Одного разу я в істерії відверто, напередодні його відпустки з дружиною. Він поїхав. Різкий від’їзд, мовчання. Зрозуміла, що пройшов вже рік, і я кидаюсь між двома вогнями – між люблю-хочу і борг-сім’я.
Коханцеві написала, все я зважилася, не можу так продовжувати. Буду йти від чоловіка. Хочу сім’ю-дітей від тебе. На таку ситуацію як зараз не згодна в довгій перспективі. Казала, а на підкірці все одно думаю – а раптом ось ще щось можна зробити і запалитися любов’ю і пристрастю до чоловіка, врятувати сім’ю, хоча абсолютно не розумію і зараз як саме. Все-таки дуже добре ми жили, дружно, дитина маленька.
З чоловіком відбулася розмова, де я сказала (чесно вірячи), що хочу більше уваги до себе як жінка. В результаті чоловік почав дарувати квіти, підлаштовувати романтичні ситуації. Став частіше підкочувати з с*ксом. Тут мене заклинило. Повинна, бо дружина, але по факту потягу нуль. І так постійний стрес-гойдалки, а тут взагалі тяжко стало.
В цей час коханець приїхав. На мої листи відповідав весь цей час (під час відпустки) – що любить, розлучиться, нудьгує, нікуди-ніколи більше не поїде, дитина від мене – мрія.
Приїхав. Через місяць пішов з сім’ї, живе окремо на квартирі. На наступний день після його відходу я розповіла чоловікові. Сказала – хочу піти, люблю іншого, до тебе немає потягу. Ти ні в чому не винен, ти класний, вся справа в мені. Наслідком моєї зради і розвитку відносин на стороні, стало охолодження до чоловіка і як факт ця розмову про розрив.
Ридала (мені дуже шкода дитину, все наше колишне життя). Чоловік відреагував – я у всьому винен, я тебе упустив, не додав уваги, багато працював, не дбав про тебе. Питав у чому причина. Я говорила щиро – не знаю. Каже – це наша спільна проблема. Будемо її вирішувати.
Я розумію, що так, як є з чоловіком (без потягу) я не згодна жити. Розумію, що майже нічого не робила для збереження любові і потягу до чоловіка.
Максимум в вихідні пропонувала на шашлики, в сусіднє місто на вихідні, в баню сходити удвох, але не наполягала, тому що завжди знаходилися більше термінові тимчасові справи, робота у чоловіка. Сама не організовувала.
Думала – запропонувала, відмовився, значить не хоче. Знала б, що до такого призведе – бігала б за ним і вмовляла. Фінансово та житлоплощею не залежу. Шкода саме сім’ю, дитину. Чоловік своїм наміром зберегти сім’ю похитнув мою впевненість в рішенні.
Розумію, що впевненості-то 100% не було. Не можу виїжджати в стосунках з чоловіком на дружбі і душевній прихильності. Розумію, що може не вистачає мені сміливості на рішення остаточне що в ту, що в іншу сторону.
На сьогоднішній день з будинку не пішла, з чоловіком як хороші добрі друзі ці дні (власне як і було весь шлюб). Розумію, що далі потрібно вирішувати або діяти якось, а я навіть не знаю в який бік іти, не кажучи вже про те, як саме. Як тут можна вибрати – сім’я-борг і любов-бажання-блиск в очах.
