Ми вирішили одружитися на третьому курсі університету. Весілля було веселим, хоча не таким пишним, як нам би хотілося. Я відразу опинилася при надії, і навчання довелося відкласти на деякий час.
Я всю себе присвятила сім’ї: прибирала, прала, готувала смачні сніданки, обіди та вечері, але найголовніше я займалася своєю дитиною – сама, без сторонньої допомоги. Незабаром за першою дитиною з’явилася друга – наш спадкоємець , як любив говорити мій чоловік.
І я остаточно закинула себе, розповніла, перестала фарбуватися і робити зачіски. Натомість удома був повний порядок: чиста квартира, смачна їжа, та щасливі діти. Біда прийшла звідти, звідки її ніхто не чекав. Чоловік після закінчення університету влаштувався працювати у будівельну фірму.
На роботі він був на хорошому рахунку, тож швидко піднявся кар’єрними сходами: став стильно одягатися, користуватися дорогим парфумом, купив дорогий автомобіль. Але це не головне,- мій Андрій став все менше і менше приділяти часу мені та дітям, і все більше пропадав на роботі.
Я вважала, що він працює, не покладаючи рук, щоб діти нічого не потребували, але все виявилося більш бридкішим. Чоловік з кожним разом приходив все пізніше і пізніше, а міг іноді й взагалі не прийти.
Квіти він мені більше не дарував, у кафе і ресторани не водив, і навіть примудрився забути про мій день народження, чого ніколи не було. Цього дня я, як завжди, приготувала смачну вечерю, накрила на стіл і почала його чекати, але він не прийшов.
Не прийшов він і наступного дня, а коли з’явився, від нього тхнуло ароматом жіночих парфумів, а на сорочці красувалася пляма від губної помади. Як у найгірших любовних романах…
Настав час, коли я вже не могла мовчати й заплющувати на це очі. Я розлютилася і вже хотіла влаштувати йому прочухана, але почула, як із ванної долинав його голос. Він розмовляв з нею, про мене.
Я досі пам’ятаю все, що він їй казав: що я товста і не цікава домашня квочка, з якою соромно в люди вийти, й страшно поряд знаходитись. І що він тільки й чекає, коли я сама почну розмову про його зради, тоді він зі мною розлучиться, і вони почнуть нове життя.
Та я не влаштувала скандал, ні одразу, ні потім, я просто промовчала і жодного разу не пошкодувала про це. Порадившись із мамою та з подругами, я віддала своїх діток у дитячий садок, а сама відновилася в університеті, але тільки на заочне відділення.
Крім того, я змінила імідж, і з темної шатенки перетворилася на попелясту блондинку, а також влаштувалася на роботу і записалася на танцювальні курси. І тепер я почала приходити все пізніше і пізніше.
Дітей, звичайно ж, я не закинула, а відвезла до мами, яка зголосилася мені допомогти в моїй нелегкій справі – поверненні блудного чоловіка в сім’ю. З виснаженої та невпевненої домашньої квочки, я перетворилася на впевнену в собі гарну молоду жінку.
Все вийшло спонтанно. На танцювальних курсах я познайомилася з чоловіком, який, як виявилося, був безпосереднім керівником мого благовірного. Віктор, директор будівельної фірми, де працював мій чоловік, став моїм партнером у танцювальному гуртку.
Ми вже займалися досить довго, місяців 5-6, і напередодні травневих свят організатори танцювального гуртка вирішили влаштувати благодійний концерт з вечерею. Не знаю, що сказав Віктор своїм колегам, але всі ті, хто мав якусь вагу у фірмі, були там, і мій чоловік також.
Він до останнього не підозрював, що я займаюсь танцями. Пара виходила одна за одною, прийшла наша черга, й ми з Віктором танцювали танго – пристрасний танець, який допоміг мені повернути мого коханого Андрія.
Коли чоловік мене побачив, у нього округлилися очі, мало того, як з’ясувалося, Віктор усі вуха йому продзижчав, що познайомився з молодою і привабливою жінкою, на яку у нього великі плани.
Весь вечір після танців, Андрій від мене не відходив, навіть квіти мені подарував.
Але моя перемога стала повною, коли я почула, як мій чоловік розмовляв на балконі зі своєю колишньою. Він казав, що я найкраща, що він був круглим дурнем, що хотів залишити мене і наших дітей, що любить тільки мене.
Кілька разів після цього я отримувала смс від його «колишньої», яка хотіла відкрити мені очі, розповівши, що мій чоловік має коханку. Вона запропонувала мені зустрітися, щоб “оприлюднити” факти зради у вигляді фото.
Я прийшла, але принесла й наші фотографії, на яких були ми – я, чоловік і наші дітки. Ми зустрілися з нею у кафе, говорила я, а вона слухала. Я розповіла, що була в курсі від самого початку, і що вдячна їй за те, що завдяки їй наша сім’я стала ще міцнішою. Ще й не проминула показати фото нашої щасливої родини.
Сказати, що вона була шокована, нічого не сказати. Чи вчинила я правильно? Думаю що так, адже якби я влаштувала чоловікові скандал, то він напевно пішов би до неї, залишивши мене з двома дітьми.
Я швидше за все впала б у жахливу депресію… А так, я закінчила університет, зробила кар’єру, але найголовніше – зберегла родину!