Відкрився у нас у місті новий фітнес-центр. Ну, я і вирішив сходити туди на тренування.
Займаюся я давно, тому просто було цікаво подивитися на саму залу та тренажери.
Прийшов вранці, людей у залі майже не було. Обійшов усе, глянув і почав займатися. Раптом підійшов до мене хлопчина.
Познайомився та попросив показати вправу на тренажері. Я й показав, мені не складно.
Ось тільки на одній вправі хлопець не зупинився, в деяких моментах навіть мені щось підказував.
Мовляв, ось так краще чи так треба. Так і провели ми дві години. А коли я почав йти, мені сказали заплатити за тренування.
Отут я й очманів.
Виявилося, хлопчина був тренером у цій залі.
– Нічого я не платитиму! Ми навіть не займалися, – сказав я адміністратору, перебуваючи в повному шоку.
– Ну, як же не займалися, ось, по камерах все видно, – відповіла мені дівчина.
-Так він сам за мною ходив. Та я його не просив мені нічого показувати, я сам тренувався! – Переходячи на підвищений тон, говорив я.
Сперечалися ми ще близько двадцяти хвилин, поки на мої крики не вийшов хтось головний.
Намагалися вони мене переконати вдвох, що я маю сплатити тренування, але я не здався. Взяв і просто пішов звідти. Шахраї!
