Якби мама моєї подруги не зрадила чоловіку, можливо їх життя не було б таким

Мати моєї подруги, проживши за радянських часів із чоловіком 8 років, не змогла народити. Взяли грудну дівчинку з дитбудинку, їм сказали, що дитина здорова.

Ще через рік, мама подруги зраджує чоловіку з водієм, який працює на одному з нею підприємстві. Він одружений, зрада разова. Пристрасть, розпуста — кому як подобається можна назвати.

Народжується моя подруга. Її мама продовжує жити у шлюбі, її чоловік розуміє, що дитина не її, хоча всі українці, змішаної крові немає.

Ще через рік з’ясовується, що дівчинка, яку взяли з дитбудинку, психічно хвора. Крові вона попила багато, і на матір із кулаками кидалася. Вони ж і дізнавшись у тому, що приймальна дочка хвора, відмовилися від неї, влаштували у спецшколу, тому що у звичайну не брали.

Нині подрузі 31 рік. Батька, який ростив, не стало, вона брала кредит на організацію прощання, і доки він був у лікарні, постійно відвідувала. Мати після інсульту не могла дбати про нього і взяти на себе організацію.

Нікому з рідні теж не до нього – сестра матері сама літня. А старша дівчинка, вже доросла, знаходиться (і на той момент перебувала) у спеціальному закладі для людей із такими захворюваннями.

Виходить, якби не позашлюбна дочка, то в старості подбати не було б кому. Тож ніхто не може знати, як у житті повернеться. Молодими її батьки були гарними та добре влаштованими в житті людьми. Зараз же мама подруги каже, що жива й досі лише завдяки їй, рідній дочці.

Подруга щодня із сином матір відвідує. Як вона рада, що донька є – це не передати словами, потрібно просто подивитися їй у вічі.

Не будь того дня, коли вона зрадила чоловікові, як би склалося у всіх? Можливо і в мене б не було людини, яку я можу назвати подругою, а крім неї, дійсно я так назвати нікого і не можу. Як би склалося життя у її мами з татом?

Адже на старість років нікому попіклуватися було б, це страшно. Скільки випадків, коли одинокі люди похилого віку залишають світ у квартирах одні, і знаходять їх коли скаржаться сусіди… Можливо не варто однозначно ділити світ тільки на чорне і біле?

 

Related Post

Таксувати в наш час дуже цікаво, ось наприклад щось потойбічне з вами траплялось?Таксувати в наш час дуже цікаво, ось наприклад щось потойбічне з вами траплялось?

Я працюю на заводі слюсарем контрольно-вимірювальних приладів. Зарплата непогана, але на життя через кредиту не вистачає. До того ж, сім’я: дружина і двоє дітей. Дружина хоч теж приносить гроші в

«На чужому нещасті, щастя не збудуєш». Почуваюся винною, що залишила його дітей без батька«На чужому нещасті, щастя не збудуєш». Почуваюся винною, що залишила його дітей без батька

Хочу розповісти про свою життєву історію. Може, хтось засудить, хтось зрозуміє… У 17 років вийшла заміж, але не через велике кохання і не через вагітність, а просто через інтерес. Не

Мені дуже самотньо. Всю себе присвятила дочці та внучці, а тепер таке ставленняМені дуже самотньо. Всю себе присвятила дочці та внучці, а тепер таке ставлення

Я живу з донькою та онукою, і вони ставляться до мене зі зневагою. Наче чекають, коли я вже відійду на той світ. Я сама винна, тому що пішла на поводу