У подруги є син Антошка, якому два з половиною роки. Антошка – єдиний онук в обох бабусь.
П’ятнадцятого червня подрузі виповнилося тридцять вісім років, її чоловікові скоро сорок. Разом вони шістнадцять років. Вони мріяли про дитину, але весь час відкладали цю радісну подію на потім.
Спочатку купимо квартиру, потім дитина; спочатку купимо машину, дитину потім; як підвищать мене, дитину потім; спочатку купимо будинок, потім вже дитину.
Обидві бабусі були вже на пенсії. Один із найголовніших інтересів у обох жінок — довгоочікуваний онук!
Отже, день народження подруги. Їжа з ресторану, купа друзів та подруг, деякі з дітьми, запрошені аніматор та офіціант, мама та свекруха іменинниці, та зірка свята — Антошка.
Суперечка розгорілася раптово. Все почалося з того, що свекруха іменинниці виявила кричущий факт: в Антошки були нігті не підстрижені!
– Про гостей мама не забула, а єдиній дитині нігті підстригти не змогла! – голосно сказала вона.
– А чому одразу мама винна? Хіба тато не вміє ножицями користуватися? – логічно зауважила мама подруги.
– Тато гроші заробляє на всю цю пишність, – свекруха обвела рукою накритий у саду стіл.
Мама, знаючи, що зарплата у батьків Антошки однакова, промовчати не змогла:
– Якби тато на всю цю пишність сам заробляв, Антошка сидів би вдома з мамою, а не ходив би в приватний садок, поки мама на роботі.
– Так, вона працює. Так багато працює, що навіть стіл накрити не може! Що за господиня? – свекруха багатозначно тицьнула пальчиком у логотип ресторану на пляшці з морсом.
– Нормальна господиня, – знову заступилася за дочку мати, – кому хочеться у своє свято на кухні половину дня стирчати?
Подружжя не стало чекати на подальше загострення конфлікту, тож розтягли мам (розсадили їх якомога далі одну від одної), по різних кутках рингу.
Далі все пішло своєю чергою. День народження, як день народження. Подарунки, промови на честь іменинниці, смачна їжа, урочисте винесення торта, від якого присутня малеча прийшла в неймовірне захоплення.
Торт розрізали, чоловік іменинниці увімкнув тиху музику, всі охочі могли потанцювати. Хтось голосно розмовляв і сміявся. Звичайна святкова метушня.
Всі прогаяли момент, коли свекруха з Антошкою зникли в будинку. Зате плач Антошки, невдовзі було чутно, навіть крізь музику. Подруга з чоловіком одразу побігли до хати.
Не давали свекрусі спокою нігті онука! Тож вирішила вона, коли батьки такі неуважні до єдиної дитини, самостійно розв’язати цю проблему.
Вона завела онука до хати, знайшла ножиці. Дитячих не відшукала, вирішила, що впорається великими.
Не впоралася: Антошка смикнувся, бабуся різонула по пальчику. Не сильно, але хлопчаку вистачило, щоб голосно розкричатися.
Що відбувалося в будинку, коли туди пішли подруга та її чоловік, історія замовчує. Але після цього, свекруха подруги з ганьбою покинула день народження на таксі. Мама іменинниці, навіть не намагалася приховати посмішки, типу, так тобі й треба.
Антошку заспокоїли, вручили йому тарілку з недоїденим тортом, іменинниця повернулася до гостей.
– Все добре? – Запитала я у подруги.
– Так, обійшлося. Вічно вона пхає свого носа туди, куди не просять! Сто разів їй було сказано, що Антошку капітально купаємо в неділю, після ванни нігті підстригаємо, та вушка чистимо.
Завтра б підстригли, за день не сталося б нічого страшного. Ні, сунулася! Не розумію: запросили тебе на свято, сиди, насолоджуйся, навіщо виявляти ініціативу?
Не хотіла її кликати, чоловік наполіг. Наступного разу, нехай хоч на коліна стає – на мій день народження я запрошу лише тих, кого хочу бачити!
Через деякий час аніматор та офіціант покинули свято, гості з дітьми теж розійшлися. Решта, вирішили святкувати до упаду. Антошку мама забрала додому.
Здається мені, що якби свекруха не утнула номер з ножицями, й не поїхала додому, то чекав би на всіх присутніх феєричний раунд між бабусями за право забрати онука до себе.
Добре, що до цього не дійшло. Вистачило для всіх і словесної баталії! Не розумію, всі бабусі такі настирливі, та ревниві, чи тільки моїй подрузі “пощастило”?
