– Якщо твоя мати не припинить рахувати наші гроші, я з нею серйозно посварюся! – заявила чоловіку Лариса. Просто її вже сильно дістало спостерігати, як свекруха намагається перекроїти їх сімейний бюджет на свій лад.
Андрій же втомився метатися серед двох вогнів. З одного боку мати, яка не чужа йому людина, а з іншого – кохана дружина. Обидві дороги по-своєму, тільки мати й справді почала перегинати ціпок. А Лариса з Андрієм стали часто сваритися.
Адже він розумів, що дружина має право не впускати в їх особистий простір його маму, але щоразу жінка наполегливо втручалася. Особливо якщо пара збиралася зробити якусь покупку, з’їздити у відпустку або просто провести вечір з друзями в ресторані.
Все, що стосувалося їх грошей, дуже вже турбувало Віру Сергіївну.
Андрій та Лариса одружилися п’ять років тому. Обидва закінчили вчитися в інституті, щоправда, дівчина на два роки згодом. Андрій на той час вже мав нормальну роботу, а вона була перспективним молодим фахівцем.
Молоді зіграли весілля і почали вити своє гніздечко, в якому якось ненав’язливо, непомітно для них, спробувала оселитися і Віра Сергіївна.
І добре б приїжджала, щоб допомогти, наприклад, у вихідні зробити прибирання або сходити за покупками разом із сином. Зовсім не для цього навідувалася до Андрія та Лариси жінка.
З’явившись зненацька, без попередження, вона чекала від подружжя уваги, турботи, частування.
– А що, у тебе в морозилці нічого, крім пельменів з магазину, немає? – невдоволено питала свекруха Ларису, ляскаючи дверцятами холодильника.
– А що там має з’явитись, якщо ми з Андрійком весь час на роботі. Та ми й вечеряємо вдома рідко, ніколи готувати, – відповіла невістка.
Вона готувала у вільний час і не вважала за потрібне метушитися, щоб нагодувати голодну свекруху. Але все-таки послала чоловіка до магазину за чимось солодким.
Хоч чаєм напоїти маму Андрія! Самі вони часто після роботи заходили до кафе, вечеряли та поверталися додому, щоб просто відпочити.
– Ой, а що це у тебе новий комп’ютер? – Запитала свекруха, показуючи на новенький ноутбук. – А старий зламався, чи що?
– Ні, не зламався, – відповіла невістка. – Просто мені зручно мати два комп’ютери.
– Навіщо?
– Для комфортної роботи… – Лариса не хотіла вдаватися до подробиць і розповідати свекрусі, що старий вже ледве дихає і якщо зламається, вона втратить багато потрібної інформації.
У черговий свій візит до молодого подружжя Віра Сергіївна виявила на балконі нову бігову доріжку. Склавши руки на грудях, вона оцінювально розглядала придбання.
– Дорога, мабуть? – Запитала вона у Лариси.
– Ні, чому ж дорога, бувають і дорожчі! – Не замислюючись, відповіла невістка.
– А бувають і безкоштовні! – Заявила свекруха.
– Як це?.. – не зрозуміла, про що це говорить жінка, витріщилася на неї Лариса.
– А так, одягаєш курточку, кросівки та виходиш із дому. А потім бігаєш собі, скільки треба по доріжці у парку! І платити не треба! Ця бандура, мабуть, коштує, як три холодильники!
– Мамо, заспокойся, це лише бігова доріжка. Вона дуже зручна, щоб підтримувати форму у будь-який час, – казав їй Андрій, бачачи, що Лариса починає закипати.
– Їжі у вас, значить, нормальної в холодильнику немає, зате на балконі стоїть агрегат, вартість якого дозволила б заповнити холодильник, не харчуючись будь-якою нісенітницею!
– Чого це у нас немає їжі? Все, що потрібно є! – Сперечалася Лариса. – І взагалі, чому ви все міряєте котлетами та макаронами. Нині не ті часи, щоб варити каструлю борщу!
А перед днем народження Андрія свекруха заявилася до них додому зі списком продуктів, які треба купити до святкового столу.
– Ось це все на салати, це на гаряче та ще замовте торт у кондитерській. Тільки не купуйте у магазині. Знову несвіжий виявиться і несмачний!
– Взагалі то, мамо, на мій день народження ми з Ларисою вирішили поїхати на турбазу за місто.
– Ще чого! – обурилася свекруха. – Це ж які гроші спустите! Купуйте все за списком і накриємо стіл, як завжди, посидимо ріднею.
– А якщо ми не хочемо, як завжди? – Запитала невістка. – Вам не спадало на думку, що ми хочемо побути вдвох, погуляти, відпочити, зрештою?
– Ось посидимо за столом у мене вдома, поїмо, вип’ємо, а потім їдьте до себе і ніхто вам не заважатиме! – наполягала свекруха.
Лариса дивилася на чоловіка, вимагала поглядом, щоб він зупинив матір у її ентузіазмі справити день народження сина по-своєму. Андрій трохи пом’явся, але потім узяв жінку під лікоть і посадив у крісло.
– Мамо, ми вже купили путівки та їдемо за місто. А накрити стіл і посидіти по-сімейному, можна у будь-які інші вихідні.
Віра Сергіївна невдоволено підібгала губи, причаїла образу, забрала свій список продуктів до свята і пішла додому. А в неділю ввечері вже примчала до них додому.
– Як відпочили? – поцікавилася свекруха, дивлячись, як Лариса розбирає валізи.
– Чудово! Свіже повітря, смачна їжа, гарний номер! – радісно розповідала невістка.
– А святкова вечеря?
– Так, у ресторані посиділи.
– Удвох?
– Звісно, удвох! З ким ще.
– Зрозуміло, заплатили шалені гроші за стіл у ресторані, а могли б нормально вдома поїсти та гостей нагодувати!
Лариса закотила очі. Знову свекруха завела стару пісню. Ну, не може зрозуміти жінка, що ніхто вже не відзначає свят, збираючи натовп голодних людей. І взагалі, вони мають право самі вирішувати, як проводити свої вихідні.
А на Новий рік молодята зібралися їхати на гірськолижний курорт. До останнього вони приховували свої плани від матері Андрія, але та таки дізналася.
Зрозумівши, що їй доведеться самій накривати святковий стіл у своїй квартирі, купувати продукти для олів’є та ігристе, вона зателефонувала синові.
– Андрюша, я все знаю, я їду з вами! Негайно купи мені квитки!
– Мамо, ми їдемо з компанією наших друзів, збираємось кататися на сноубордах. Тобі там абсолютно нічого робити! – Спробував відмовити її син.
– Як це нема чого робити? Я дихатиму свіжим повітрям, відпочиватиму. Я дуже втомилася і мені обов’язково треба добре відпочити!
– Купи собі путівку до пансіонату, мамо! Це і дешевше, і розваги відповідно до віку, і повітря там теж свіже.
– Ти що, хочеш залишити мене одну на Новий рік? – простогнала Віра Сергіївна. – Та так навіть із чужими людьми не роблять, а ти з рідною матір’ю!
– Припини, ти кожен Новий рік відзначаєш зі своєю подругою! З чого ти надумала цього разу змінити плани?
А в новорічну ніч, сидячи за столом у гостях у своєї подруги, Віра Сергіївна зітхала:
– Все через Ларису! Знала б, що вона така транжира, не дала б Андрієві одружитися з нею!
– Чим тобі Ларочка не догодила! – хитала головою Надя. Вони з Вірою познайомилися ще в молодості, дружили, знали одна про одну все. – Гарна жінка і любить твого сина!
– Може, й любить, тільки гроші витрачає праворуч та ліворуч. Ти б бачила вбиральню в їхній квартирі! Куди жінці стільки речей! А цю бігову доріжку! Ось навіщо вона її купила?
– Щоб виглядати підтягнутою, подобатись твоєму Андрію. Погодься, щоб ходити до тренажерної зали, потрібен час, – Надія намагалася знайти аргументи.
– Можна на вулиці бігати… Андрій їй потрібен лише через гроші. Ти тільки глянь, як вони живуть. Їдять у кафе, дні народження відзначають у ресторані, у вихідні на турбази їздять! А якщо Лариса захоче опинитись на Місяці, мій Андрійко і туди їй путівку купувати побіжить?
– Та що ти заводишся, Віро? Радіти треба, що діти живуть різноманітним життям, можуть собі дозволити купити те, що потрібно. Благо, тепер вже не час дефіциту!
– І що тепер, треба витрачати гроші на будь-що? Погано Ларису виховали батьки! Пестили, ні в чому не відмовляючи! Ото взяти хоч нас з тобою. Ми ж самі добилися, працювали, кожну копієчку відкладали, по два роки копили на відпустку або на нові м’які меблі. І не витрачали гроші на ресторани та порожні поїздки!
Віру Сергіївну було не зупинити. Вона почала згадувати, як виховувала Андрюшу, скільки сил у нього вклала, як ночей не спала.
– Я у своєму житті всього сама добилася, все сама заробила, а вони…
Надія, яка знала Віру багато років, раптом глянула на подругу іншими очима. Жінка не розуміла, що відбувається із приятелькою. Що раптом на неї найшло.
Надія добре пам’ятала, як Віра виходила заміж за батька Андрія. Чоловік молодої жінки вже тоді був начальником великого будівельного тресту та сином заможних батьків.
Вони й подарували молодятам квартиру у новому будинку. Щоправда, однокімнатну, але завдяки чоловікові, Віра дуже швидко придбала двокімнатну з окремою кімнатою для сина.
А ще скільки себе Надія пам’ятала, подруга ніколи не працювала. Чоловік повністю забезпечував її, посада дозволяла.
– Знаєш що, Віро, – сказала Надія, дивлячись подрузі у вічі. – Ти б менше намовляла на Ларису та Андрія. Вони молоді, працюють, живуть, як їм подобається, і якщо витрачають гроші, то точно не твої.
Бачачи, що Надія її не підтримує, Віра Сергіївна розгубилася, насупилась, хотіла було вже щось заперечити, знову звинувативши невістку в триньканні, але приятелька поставила жирну крапку в розмові.
– Ти, може, забула, що вони самі купили собі квартиру, хоч і платять за неї іпотеку, але самі! А ось у тебе, люба подруго, навіть трудової книжки ніколи не було… Тож давай, припиняй рахувати їхні гроші. Вони їх самі заробляють!
Ну хоч хтось зміг закрити рота, постійно невдоволеній жінці!
Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?
