Уже майже два роки я безмовно закохана в начальника. Він набагато старший за мене, а головне – одружений. Його дружину я знаю, поважаю і, можна навіть сказати, захоплююся нею. Вона мудра жінка і в свої роки виглядає просто приголомшливо.
Виходить замкнуте коло: я розумію, що, навіть якщо він все-таки одного разу піде від неї до мене, я не зможу його більше поважати. Адже люблю я його, до всього іншого, ще й за те, що він такий хороший, порядний і вірний чоловік.
Марина, 26 років
Марина, в листі ви не задали питання, тому доводиться припускати, що саме вас турбує. Оскільки, як випливає з листа, ваш начальник не збирається кидати дружину і йти до вас (у всякому разі, поки), то питання втрати поваги насправді не варто. Мабуть, ви турбуєтеся через нерозділене кохання, своїх надій і бажань. В такому випадку давайте подумаємо, як це пережити.
Ви вже два роки закохані в людину, відносин з якою у вас, швидше за все, не буде і якого ви знаєте в основному лише з одного боку – як начальника. Чи бачили ви його в інших іпостасях? Наскільки добре ви його знаєте? Ваші уявлення про нього можуть бути поверхневі і брехливі, в тому числі і ваше припущення про його подружню вірність. Ви не знаєте напевно, які у нього стосунки з дружиною. Те, що ви бачите, – лише мала частина, яку вам готові показати.
Проте, щоб посилити і без того безперспективну ситуацію, ви думаєте про дружину, повага до якої не дозволить вам нічого зробити, навіть якщо така можливість раптом трапиться. Виходить, ви «закохалися в любов». Створений вами образ ідеалізований і недоступний, але саме почуття заворожує і додає життю фарб.
Що відбувається у вас в реальності? Чи є зараз відносини або шанувальники? Чи були відносини в минулому? Якщо так, якими вони були? Чи подобається вам хтось, крім начальника? Обмежуючись лише мріями про нездійсненну закоханість, яка ні до чого не приведе, ви забуваєте про себе. Час йде, а ваше життя не наповнена взаємними почуттями.
