Якщо я купую в тебе гречку, то ти маєш мені безкоштовно продати

Ця історія сталася зі мною нещодавно. Нічого такого наджахливого, нічого особливого, але дуже образливо. Іноді як мені здається, люди заради якихось копійок можуть просто взяти і зрадити або образити інших.

На нашій вулиці багато будинків, але живемо ми на околиці міста, до центру далеко, а в багатоквартирних будинках живе багато сімей, де є жінки, молоді дівчатка, леді в віці. Я вирішила орендувати невеличке приміщення і зробити там студію манікюру.

Доречі домовилися з подругами, що буду їм робити манікюр не за гроші, але попросила, аби вони купували якісь лаки, блискітки, щіточки і таке інше. Перший час так і було, хоча на якісні лаки ніхто не розраховував, але можна було б хоча б брати те що більш менш має вартість.

Вони ж мені в інтернеті цілу коробку наклейок в стразів замовили. Вони виявилися поганої якості і до того ж наклейки не перебивалися, а стрази мали таку поверхню, що приклеїти їх на ніготь було вкрай важко.

Коли я вже набила руку і вміла робити і нарощування, і корекцію і багато чого іншого, дівчата стали заглядати до мене частіше.

Своїм я звісно і так робила знижки, використовувала більш якісні матеріали, не брала додатково за чистку, а крім того записувала на той час, коли їм треба було. Але тепер стала брати повну вартість.

Хоча ціна в мене на манікюр не висока, середня по місту, але всі відмовилися до мене ходити. Я намагалася пояснити, що все має свою ціну, але це було без толку.

Коли я сказала Юлі, що вони вчинили зі мною не гарно, вислухала багато неприємних речей. – Тобто, якщо я купую в тебе гречку, то ти маєш мені безкоштовно продати, тільки тому, що ми подруги?

-Ну, ні … Дівчата затихли, більше нічого мені не казали, але тепер ми не спілкуємося взагалі.

You cannot copy content of this page