Ця історія сталася зі мною нещодавно. Нічого такого наджахливого, нічого особливого, але дуже образливо. Іноді як мені здається, люди заради якихось копійок можуть просто взяти і зрадити або образити інших.
На нашій вулиці багато будинків, але живемо ми на околиці міста, до центру далеко, а в багатоквартирних будинках живе багато сімей, де є жінки, молоді дівчатка, леді в віці. Я вирішила орендувати невеличке приміщення і зробити там студію манікюру.
Доречі домовилися з подругами, що буду їм робити манікюр не за гроші, але попросила, аби вони купували якісь лаки, блискітки, щіточки і таке інше. Перший час так і було, хоча на якісні лаки ніхто не розраховував, але можна було б хоча б брати те що більш менш має вартість.
Вони ж мені в інтернеті цілу коробку наклейок в стразів замовили. Вони виявилися поганої якості і до того ж наклейки не перебивалися, а стрази мали таку поверхню, що приклеїти їх на ніготь було вкрай важко.
Коли я вже набила руку і вміла робити і нарощування, і корекцію і багато чого іншого, дівчата стали заглядати до мене частіше.
Своїм я звісно і так робила знижки, використовувала більш якісні матеріали, не брала додатково за чистку, а крім того записувала на той час, коли їм треба було. Але тепер стала брати повну вартість.
Хоча ціна в мене на манікюр не висока, середня по місту, але всі відмовилися до мене ходити. Я намагалася пояснити, що все має свою ціну, але це було без толку.
Коли я сказала Юлі, що вони вчинили зі мною не гарно, вислухала багато неприємних речей. – Тобто, якщо я купую в тебе гречку, то ти маєш мені безкоштовно продати, тільки тому, що ми подруги?
-Ну, ні … Дівчата затихли, більше нічого мені не казали, але тепер ми не спілкуємося взагалі.
