Підслухав в автобусі. Дитячі перли
випадок перший.
Їду в заповненому автобусі, тримаюся за поручень. На зупинці заходить жінка років тридцяти. На ній була надіта біла блузка, на якій було намальовано штук сто мультяшних котиків. Вона стала поруч. Їдемо. Навпаки нас сидить дівчинка років п’яти і спілкується з бабусею досить голосно.
– Ба, дивись, киці!
– Угу.
– А навіщо тітці стільки кицьок? (Продовжує свердлити поглядом блузку тітки)
– Ну тітка, напевно, дуже любить киць.
– Ні-і-і. Чи не тому. Кіси люблять, коли з ними грають. Тітка напевно теж любить, коли з нею грають.
Жінка моментально червоніє, на обличчі розповзається посмішка. А потім вона як засміється. Миттєво пасажири в автобусі теж починають сміятися. Так і проїхали до зупинки серед дикого реготу.
Випадок другий
Повертаюся з роботи. Підслуховую діалог сина з мамою.
– Ну купи!
– Ні!
– Ну будь ласка!
– Я сказала. Ні-і-і!
– Я тоді розповім бабусі, що на тебе тато заліз і стрибав, а ти кричала.
У мами аж очі від сорому і подиву з орбіт мало не вилізли. Схопила дитину, побігла до дверей і натиснула кнопку “вимога зупинки”.
Водій через хвилину зупинився. Мати з сином кулею вискочила з автобуса і прямо на зупинці почала вичитувати дитини.
Випадок третій
Їду на роботу, на сусідньому сидінні двоє малюків розповідають страшні історії.
Один змовницьким тоном каже: “Одного разу, в цёрному-цёрному місті, на цёрній-цёрній вулиці, в цёрном-цёрном будинку жив цёрна-цёрна людина”.
У цей момент в автобус заходить дядько, одягнений в чорний плащ і чорну шляпу. Обидва малюка в жаху як закричать від страху Батьки тихо сміються. Дядько в шоці. А у мене посмішка на все обличчя.
Ось такі короткі, але досить кумедні випадки, які відбувалися з маленькими дітьми в громадському транспорті. А ви потрапляли в подібні ситуації?
Ольга збиралася піти в магазин і вже одягла дворічну Варю, коли задзвонив телефон. Номер був…
- Мамо, можеш приїхати? Будь ласка. Треба Лізу забрати, мене в лікарню забирають. Я її…
- Так, товар на митниці завис, - Вероніка притиснула телефон плечем до вуха, водночас перевіряючи…
Олена вміла говорити спокійно, навіть коли люди кричали. За дванадцять років у приймальному відділенні вона…
Аліна стояла біля вікна своєї двокімнатної квартири й дивилася на перший сніг, який поволі вкривав…
Віра не була злопам'ятною. Вона сама собі так говорила – тридцять років говорила, як мантру.…