Юля оторопіла, вони з Кіркою все дитинство провели в корівнику

Мене хлопець кинув, ви уявляєте, мам, тату, ну от чого я така нещаслива. От так ходиш з ними в кіно, в ресторани, то на виставки, то батькам оченятами кліпаєш щоб сподобатися, а потім тобі заявляють що тебе кидають.

-Доню ну не плач, не журися, може воно до кращого. Адже він був такий ненадійний, вітряний чи що, ні про що не піклувався, на шиї в батьків своїх сидів. Але хоч пояснив причину того, чому ви розійшлися.

-Так, пояснив, бо я бачте, з села. Його батьки 10 років до цього в селі прожили, корів мали, свиней, худобу різну, в них навіть умови були на вулиці, ні води ні газу, поки свою справу не відкрили і не розкрилися отаке було, а потім як вже в місто перебралися то заглибилися сильно я бачу. Та й нехай, мені такий кавалер не треба.

-Доню, мила моя донечка, то може б ти поговорила з ними, покликала в гості, може вони думають що тут ведмеді ходять по подвір’ю а ми на мамонта на полювання?

-Що ти таке кажеш тату, нема там з ким говорити, я їм розказую що мама консервацію робить рідну, худобу має, що моя родина по сільським міркам досить заможна, що я все-все вмію. А вони мені у відповідь, пішла б краще манікюр зробила, та одяг людський купила…

Пройшло 3 роки. Мати колишнього кавалера зустріла Юлю на ринку в місті, здивувалася, але впізнала відразу. Юля все така ж красива, з довгим волоссям, без зайвого макіяжу та метрових нігтів, скромна але приваблива.

От і стала Оксана Валеріївна жалітися, невістка каже, нічого робити не хоче, ми ж в село переїхали, життя змусило, то вона за холодну воду не береться, не те щоб щось інше. Я вже не кажу щоб корову подоїти чи в городі поратися. Як же я тебе згадую зараз Юлечко, які ми були нерозумні. Невістка то моя, подруга твоя, Віра.

Юля оторопіла, вони з Кіркою все дитинство провели в корівнику, і город пологи за гроші, видно Кіра розумніша виявилася, та і нехай, на всякого хитрого ще розумніший знайдеться, то їм тепер розплата за те що не хотіли скромну і роботящу, хай мають брехливу і гулящу.