З Андрієм ми разом жили кілька років, а вже потім лише вирішили одружитися. До весілля винаймали житло, планували це робити й надалі

З Андрієм ми разом жили кілька років, а вже потім лише вирішили одружитися. До весілля винаймали житло, планували це робити й надалі.

Яке було щастя, коли на весілля батьки Андрія подарували нам квартиру. Двокімнатну, у центрі міста. Єдине, що свекор записав її на себе. Але спочатку я не надала цьому жодної уваги. Плюсом було й те, що батьки Андрія жили поряд.

Коли в нас з’явилася донька, це стало особливою допомогою. Свекруха частенько приходила посидіти з онукою, коли мені треба було до поліклініки чи перукарні. А коли Марійка в садок пішла, то й забирала її вечорами, коли ми затримувалися з чоловіком на роботі.

Я взагалі після декрету в роботу з головою поринула, нові замовлення, цікаві проєкти. Андрій теж працював до ночі. Ми приїжджали додому, а Марійка вже спала. Свекруха і приготує, і посуд помиє, і порядок у квартирі наведе. Якщо чесно, спочатку мені це навіть подобалося, але після одного випадку почала напружувати.

– Оленка, – солодким голосом сказала свекруха, – я твої трусики переклала на верхню полицю в шафі, а постільну білизну на середню полицю. Так зручніше, воно ж велике, його важко заштовхувати нагору. І взагалі я прибралася там.

Я машинально кивнула, а потім до мене дійшло: це виходить свекруха в моїх трусах риється? Неприємно.
А вона далі каже, нудотно посміхаючись:

– Люба, я розумію, що ти працюєш, але за будинком теж слідкувати треба. У тебе в шафі взагалі такий бардак. Шкарпетки разом із білизною Андрія, рушники абияк складені були. Так не можна. І посуд на кухні… Ти давно його чистила? Я сьогодні півдня його терла. А пил на полицях який скупчився! Марійка так чхала, поки я все перетерла.

– Добре, Ольга Сергіївна, я врахую, — холодно відповіла їй, — дякую вам за турботу, але я сама хочу бути у своїй квартирі господаркою.

– У своїй квартирі? — здивувалася свекруха. — Оленко, взагалі це наша квартира, і ти зобов’язана в ній підтримувати порядок.

Я, було, відкрила рота, щоб заперечити, але свекруха ж права. Квартира справді їх! А я хто? Обслуговуючий персонал?

Нічого я їй не відповіла. Просто з того вечора вирішила, що треба якомога раніше повертатися з роботи, щоб Марійку самій із садка забирати. Можливо, тоді свекруха буде менше по квартирі шастати?

З начальством я домовилася і тепер о шостій годині була вдома. З Марійкою додому поспішали, тата та чоловіка чекали. Але свекруха майже кожен вечір не лінувалася до нас зазирнути. Вона не дзвонила у двері, а відчиняла двері своїм ключем!

– Ви вже вдома? – Звичайно посміхалася вона. — Що ти готуєш? Олена, та хіба можна на ніч, свинину смажити? Вечеря повинна бути легкою, у кращому разі, курочка з салатом. А то ти так Андрієві зовсім шлунок зіпсуєш.

– Андрій любить свинину, — відповіла я.
– А це не має значення. Потрібно дотримуватись здорового харчування.

Одного разу коли свекруха в черговий раз прийшла побачила, що ми пересунули шафу у вітальні.
– І навіщо ви це зробили? — насупилась вона. — Оголили стіну, підлогу подряпали.
– Ольго Сергіївна, а можемо ми хоч щось зробити в цій квартирі без вашої думки. А то, виходить, що як винаймали житло, так і винаймаємо, — наважилася висловити я свекрусі.

– Тільки за оренду грошей ви не платите, — відповіла мені свекруха і пішла, піднявши підборіддя.

Я просто в шоці була! Вона що не відмовилася, якби ми їй платили? Увечері я слово у слово передала розмову чоловікові. Андрій тільки посміявся і сказав, що я все утрирую, мама просто дуже переживає за нас, дбає.

А мене просто дратують її парафії, її гострі коментарі, її погляд, наче у володарки морської. Я зажадала від чоловіка, щоб він забрав у батьків ключі, але він на мене подивився, як на недоумкувату. Як забрати, коли вони купили цю квартиру?

Я почала серйозно говорити чоловікові, що знову підшукую орендоване житло. А він обізвав мене невдячною істеричкою. Вірно, в очах його мами я саме така. А мені так прикро!

І не знаю що робити? Чоловіка я кохаю, не хочу з донькою по чужих квартирах поневірятися, але й жити на пташиних правах більше не можу.

Моя мама кликала нас до себе. Напевно, якось плюну на все і поїду з Марійкою в село до своїх батьків. Але як же робота? Загалом голова кругом.

You cannot copy content of this page