Одного разу ми з чоловіком вирішили поїхати на заробітки в іншу країну. Працювали і жили ми разом. В один з моїх вихідних я познайомилася з сусідом, і тут все почалося. Він став за мною доглядати, як ніхто ніколи не доглядав.
Він був одружений вже 10 років, 2 дітей – син і дочка. Синові навіть року не було. У мене теж чоловік і дитина, який залишився вдома у мами. Ми закохалися одне в одного, як підлітки, і вирішили піти з сім’ї – я зі своєї, він зі своєї.
Стали жити разом. Все було чудово, ми були щасливі, але щастя тривало недовго. Почалися дзвінки з погрозами від його родичів і т.д. Дружина подала на аліменти, які склали 70% від його доходів. Почалися проблеми. Він мучився, дітей не бачив, за орендовану квартиру платити нічим.
Він прийняв рішення зі мною розлучитися. Сказав дружині, що повертається в родину, але любити буде мене завжди і ніколи не забуде.
Вона погодилася з ним жити без любові. Я повернулася до чоловіка, але того, що було раніше, вже немає.
Я не можу з ним жити, я його не люблю, я люблю іншого, він мені постійно сниться. Тільки про нього думаю, завжди чекаю його – а раптом прийде. Як тільки у дворі плескають двері якоїсь машини, я виглядаю у вікно в надії його побачити.
Йому теж погано він мені дзвонив, казав, що теж не може жити з нею повноцінно. Я попросила його мені не дзвонити, так як мені дуже погано. Я не можу без нього, що ж мені робити?
