З тим, що «чоловік любить дружину здорову, а брат сестру багату», сперечатися навряд чи хтось наважиться

З тим, що «чоловік любить дружину здорову, а брат сестру багату», сперечатися навряд чи хтось наважиться. Сенс цієї старої приказки й у наші дні знаходить чимало підтверджень.

Тільки от не завжди хочеться вірити, що найближча і рідна людина, якій нескінченно довіряєш, може виявитися на всі сто відсотків відповідною цій народній мудрості.

Льоша та Таня були звичайною подружньою парою. Гроші в сім’ю здебільшого приносив він. А вона мала непильну роботу поряд з будинком, виховувала синів, дбала, як вміла, щоб чоловік після трудового дня не знаходив удома причин для невдоволення.

Мало того, щовечора перед його приходом, покидавши справи, вона мчала у магазин за черговою пляшкою ігристого, яке так любив її Льошка.

Він не спивався, хоч і хлистав його по пляшці щодня. Просто він не вмів розслаблятись інакше. «Орав» будівельником на баштовому крані, з роботи приходив утомленим, і було ні до дружини, ні до дітей.

Що приготувати на вечерю — із цього приводу Тетяна ніколи не морочилася. До столу завжди подавалися макарони.

Вчора — по-флотському, сьогодні — з піджаркою, завтра — ще з чимось. І лише у вихідні їхній обідній стіл прикрашали інші страви.

– Було в батька три сини, — любив повторювати в такі хвилини Льошка, дивлячись, як сини підсідають до столу ліворуч від нього. По праву руку завжди сиділа Таня — щоб зручніше подавати.

Так, у повній згоді, розмірено, без сварок та скандалів, протікало їхнє спільне життя. Але настав час, який показав, чого кожен у ній вартий.

За трагічних обставин пішов із життя їхній молодший син, який для сорокарічної Тетяни був світлом у віконці. Тільки з ним, як не дивно, вона відчула себе справжньою матір’ю.

Льоша на нещастя, що спіткало їх, реагував, як більшість чоловіків — сумував, але виду не показував. Заспокоював, як міг, дружину, що постійно плакала.

А за місяць почав дратуватися. Ну а після сорока днів і зовсім видав таке, у що ми з приятелькою Аллою не відразу і повірити змогли! Поки, зрозуміло, не почули своїми вухами.

– Досить скиглити, – заявив він з порога дружині, – набридло на твоє кисле обличчя дивитися, сорок днів вже відзначили, скільки можна?!

З того дня все в них пішло шкереберть. Таня плакала, Льоша лаявся. Проливати сльози по молодшому дружина не переставала. У результаті – чоловік знайшов іншу, і пішов із сім’ї.

Невже, після стількох років. прожитих разом, можна було покинути дружину у такому стані, завдавши їй чергового болючого удару?! Це не по людські! Ви зі мною згодні?

You cannot copy content of this page