У 37 років я все ще не одружений, у мене навіть не було дівчини. Я не потворний, займаюся спортом двічі в день, читаю, пишу вірші. У мене дві вищі освіти, говорю вільно на п’яти мовах, не вживаю ненормативну лексику, тим більше при жінках. Намагаюся жити по совісті.
Але чомусь зовсім не подобаюся протилежної статі. П’ятнадцять років сиджу на сайтах знайомств – все безрезультатно. 50% дівчат мені відразу відмовляють, інші роблять «подружкою», якій можна поскаржитися на свого хлопця або чоловіка, який дістав. Набридла ця самотність.
Руслан, 37 років
Почнемо з вашого твердження, що ви зовсім не подобаєтеся дівчатам. Воно не відповідає дійсності, а швидше звучить як узагальнення людини, що зневірилася знайти собі пару. Якщо постаратися і не впадати у відчай, то з’явиться можливість задуматися і зрозуміти, що з вами не так.
Ті факти про своє життя, які ви привели, показують, що в багатьох сферах життя ви цілком успішні. А значить, цілком здатні претендувати на увагу і успіх у дівчат. Питання тільки в тому, яким чином ви хочете домогтися цього успіху? Якщо розглядати для цього сайти знайомств, то це не найкраще місце для знайомства. Такі сайти – як величезна, нескінченна вітрина з неймовірною кількістю людських «експонатів», і це багатьох збиває з пантелику.
Якщо задуматися, то таке різноманіття служить людям погану службу, адже ілюзія нескінченного вибору заважає зупинитися і глибше замислитися, хто в дійсності там, по інший бік монітора? І 50% дівчат, що відкинули вас, можуть бути як раз з цієї категорії відвідувачів сайту знайомств.
Решта, як ви стверджуєте, роблять вас «подружкою», використовуючи вас як контейнер для своїх негативних емоцій. А ось тут є ще один привід задуматися і поставити собі питання: чому дівчата дивляться на мене як на резервуар своїх емоцій? Що я такого роблю? Як я себе веду? В людських відносинах провідний принцип формулюється так: «як відгукнеться, так і відгукнеться».
Дочка щонайменше раз на місяць приходить, щоб поплакатися мені в коліна про своє складне сімейне…
Мама відмовляється нормально сприймати реальність. Я їй кажу, що хочу стати на ноги, щоб у…
Бабуся ще після того, як не стало батьків однозначно позначила мені свою позицію – я…
Я розумію, що не маю права вимагати свій подарунок назад, то в мене була істерика…
Мама все життя відмовляла мені у підтримці, навіть у найменшій. А ще вона ніколи не…
Насправді ніщо не віщувало біди. Зрозуміло, я помічала, що Андрій завжди виглядає з голочки, обожнює…