Мені двадцять один рік, а моєму чоловікові двадцять чотири. З дня нашого весілля минув вже рік. До весілля чоловік був ніжним та дбайливим, підтримував мене постійно.
Він з трепетом гасав навколо мене, та намагався у всьому мені допомагати. Потім його звільнили з роботи.
Протягом кількох місяців він нічого навіть не шукав, і мене почало це дратувати. Я була в положенні, тому мене багато чого дратувало. Коли з’явилася дитина, ми були щасливі. І все б нічого, та мене накрила страшна депресія.
Спочатку я злилася на всіх, під гарячу руку постійно потрапляв чоловік. Я почала помічати, що чоловік дуже змінився. Він став холодно ставитися до мене, ні в чому не допомагав.
Я зрозуміла, що це моя поведінка так вплинула на нього. Я вибачилася, та намагалася виправитись. Поступово у нас почалось все налагоджуватися, були маленькі сварки, але ми відразу мирилися. Чоловік, навіть пристойну роботу собі знайшов.
І невдовзі, я почала помічати щось недобре. Чоловік постійно затримувався на роботі, навіть йшов раніше. Почав уникати мене, та щось приховувати.
А нещодавно, зовсім не прийшов ночувати. Я не могла заснути, бо дуже хвилювалась, а з телефоном абонента не було зв’язку. На ранок він сказав, що у колеги був день народження, він напився, і заснув у неї.
Ми майже не лаялися, але мені не подобалося, як складаються наші стосунки. Невдовзі я дізналася, що він не просто спілкується зі своєю колегою.
Вона навіть пропонувала йому з’їхатися і жити разом, а він був і не проти. Через це ми сильно посварилися. Цього дня він сказав, що мене не любить! Мені було важко, ще й ця депресія.
Я не справлялася з нею, тому почала пити заспокійливі пігулки. На чоловіка я не звертала жодної уваги, а за тиждень він підійшов до мене, і сказав, що нікуди він не йде, бо пошуткував.
Що у нього є кохана дружина та дочка, і більше йому ніхто не потрібний. Потім я дізналася, що він мене обдурив і ходить до неї й досі.
Мені було важко це терпіти. Знову він мене обдурив! Відіслав жити до мами, а сам їздить зі своєю подругою та друзями містом, гуляє, веселиться. Я закотила йому скандал, та поставила перед вибором. Або сім’я, або нова пасія?
Він не став вибирати, тільки сказав, що мені не зраджував, що це лише його подруга. Але потім все-таки зізнався, що почуття до мене у нього вже не ті, і йому не подобається таке життя. А з новою дівчиною йому подобається бути, бо вона розуміє його з пів слова.
Він запропонував мені розлучитись, хоча хвилину тому казав, що то лише його подруга. Я не хотіла руйнувати психіку дитині, тож погодилася на розлучення.
За кілька днів він мені раптово зателефонував і сказав, що не хоче руйнувати родину, адже це його майбутнє. Я вважаю, що це не нормально! Він, як собака на сіні!
Я вважаю, що краще жити окремо, ніж разом, але без кохання. Я звичайно хочу зберегти сім’ю, зробити її міцною та справжньою, але всі проблеми з’являються через його вчинки. Його брехня не дає мені спокою. А він не може визначитися, що йому важливіше.
Ми вирішили пожити місяць окремо, щоб розібратися в собі, та своїх почуттях. Я довго думала, як ми зможемо жити з ним разом, якщо він не любить мене?
З одного боку, хочеться перервати спілкування зовсім, а з іншого, здається, що він одумається і почуття повернуться. Як вважаєте, давати нам шанс, чи розлучатися?
