Закохався у сусідку, яка з жалю підгодовувала мене…

Роман з сусідкою, або їжу відпрацьовувати треба

За мотивами цієї історії. Згадав, як мене майбутня дружина підгодовувала. Переїхав в невелику квартиру на околиці Києва. Велику частину часу проводив на роботі.

Влаштовувати особисте життя не вистачало часу. Якщо відверто, то навіть часу жити не було. Бувало, прийдеш, приймеш душ, наллєш кави – ось і вся вечеря. Харчувався чим доведеться. В основному брав пару пиріжків в супермаркеті або бічпакет.

З сусідами познайомився тільки через кілька місяців після переїзду.

Якось сусідка в суботу прийшла, попросила про послугу. Вона їхала до батьків на тиждень. З мене було потрібно полити квіти в її квартирі два рази в тиждень. Погодився.

Чесно, вона настільки чарівно виглядала, що якби попросила на своє ім’я переписати мою квартиру, то я б зробив це.

Вечорами поливав у неї квіти. На наступні вихідні приїхала сусідка, подякувала за рослини, я повернув ключі. Вона через пару годин повернулася, запросила на картоплю з м’ясом.

Давно так не їв. Проковтнув вміст тарілки миттєво – так смачно було. Розговорилися.

На наступний день вона знову запросила на вечерю – були котлети з гречкою. Я не помітив, як у нас почався роман. Майже щовечора вона підгодовувала якою-небудь смакотою. А через місяць я несподівано для себе помітив, що ми живемо разом. Ось так вона сама мене знайшла.