Одного разу подруга познайомила мене зі своїм другом. Він сам живе не подалеку від мого міста і приїжджає в моє місто частенько.
Після нашого знайомства ми почали спілкуватися в соц.мережах, телефонувати, коли приїжджав бачитися.
Через короткий час почали називати одне одного “Братом і сестрою”.
В останній день нашої дружби ми побачилися зовсім випадково. Він (Даня) приїхав до свого друга на день народження, а я тим часом з подругою (Катею) сиділа біля свого будинку.
Почула якісь крики, сміх не далеко від нас, на той момент мені здалося що це Даня. Я сказала це Каті. Вона не повірила. І тут через пару десятків хвилин, з’явилася у дворі компанія, в якій знаходився Даня.
Він помітив мене відразу ж і підійшов до мене. Ми з ним постояли, поговорили і він сказав “я тебе нікуди не відпущу, ти йдеш зі мною.”
Катю ми взяли з собою. Пішли всі разом гуляти, весь цей час він не відпускав мене від себе не на крок, а всі ті хто до мене підходили, він відганяв.
На ранок йому потрібно було їхати в своє місто і він покликав мене з собою, не як подругу (сестру), а як дівчину.
Зізнався що подобаюся йому з самого знайомства, але раніше не наважувався підійти, не було можливості. Я їхати не хотіла. Але все таки зважилася.
Поїхала нікому нічого не сказавши. Через 2-3 дня я зателефонувала родичам і ввела в курс де я і що зі мною все добре, вони дуже зраділи.
Після цього я провела з ним 2 тижні, після цього часу я поїхала додому, бо треба було вирішувати свої проблеми, та й за рідними скучила дуже.
Після приїзду в своє місто ходила до лікаря і дізналася що вагітна від Дані (того самого друга). Йому про вагітність сказала відразу, він дуже зрадів і сказав що “дуже мене любить”.
Тепер хоче забрати мене в своє місто, жити і виховувати дитину там. Я люблю його нереально, але переїхати я поки що не готова .
- Ліно, приїжджайте завтра до нас на новосілля, - радісно повідомила Аріна. – Ми вас…
- Рито, сьогодні Василь з дружиною прийдуть. На вечерю. Я тебе благаю, не треба скандалів!…
- Віка, ти з мене знущаєшся? Так? Що я тобі казала? Га? - свекруха підлетіла…
Ольга стояла на порозі з важкою сумкою на плечі та пакетом молока, який аж холодив…
«Ми з мамою вже все вирішили,» – кинув Микола, наче розповідав про погоду. Ці слова…
Максим якраз вивантажував важкі пакети з машини, а я, як завжди, стояла біля вікна, спостерігаючи…