Завезла подрузі допомогу, а та викинула її на смітник

Був час, коли я тільки починала свій бізнес, у мене було 2 невеличких магазинчика з різними віконними аксесуарами, ролети там, штори, сітки від комарів. Справа багато мізків не потребувала, головне було правильно розраховувати доходи і якось приманювати клієнтів.

Коли я пропрацювала більше року, почала задумуватися над тим, щоб розширитися, та і ми з чоловіком чекали на дитину. В одному магазині працювала я, в іншому ще одна наймана дівчинка. А треба сказати що обов’язки в неї були не самі прості, починаючи з продажів, закінчуючи рекламою, прибиранням, іноді доставкою товару, консультаціями, замірами. Але і заробітна плата була достойна.

І тут дзвонить мені моя шкільна подруга. Каже, привіт, є справа,можеш говорити. Ну, думаю, на тебе вже час знайду. Поговорили про те про се, але я запитала що сталося, бо ж знаю, що вона ніколи просто так не телефонує.

Позич грошей, я знаю що в тебе є, не будь жадібною, мені дуже треба. -Наталко, якби вони в мене б і були то не позичила б бо самій через місяць народжувати. А що, щось сталося? -Та ось сидим без копійки, чоловік роботу не може знайти, а я вже на 3 місяці вагітності. Ну позич, хіба якісь пару тисяч для тебе гроші? У тебе ж бізнес свій, мільйони маєш.

-Нато, як мільйони, я взагалі то податки ще плачу, заробітну плату персоналу, закуповую товари, вкладаю кошти в автомобіль робочий і в самі магазини, щоб вони достойно виглядали, від сили отримую доходу тисяч 30 не більше, але це ж на двох з чоловіком, бо бізнес спільний, а мені в декрет скоро, у нас ні ліжечка, ні коляски нема ще. Не можу, дорога, вибач.

-Хороша подруга, в біді лишати. Сама гроші лопатою гребеш, то і з іншими треба ділитися. Ну хоч пару тисяч ненадовго, бо ж з голоду помремо.

Кажу, у мене є вакансія монтажника наших виробів на роботі, оклад залежить від об’єму, може в день бути 1000 грн, може взагалі тиждень замовлення не буде, але на перший час чоловіку твоєму перебитися підійде.

-Наглота така, а ще подругами були, мій за 1000 грн в місяць працювати не піде. Не треба нам подачок, дякую, теж мені бізнесменша, всім розкажу яка ти. Гудки….

Тепер картаю себе, може і правда їсти не було що, а вона ж вагітна, склала в пакет все необхідне йогурти, м’ясо, крупи, фрукти, поїхала привезла, так вони навіть не глянути в той пакет, я з машини побачила вже, як її чоловік на смітник все заніс. Нормально? Допомагай потім людям.

You cannot copy content of this page