Завжди вважала, що красти це погано. Мене так виховували, і я хочу виховати у такому ж ключі своїх дітей.
Мої батьки заробили все, що мають, чесною працею. Їм нічого з неба не впало і безплатно від держави не дісталося. Проте вони дали нам із братом усе. Ми ніколи не голодували, були одягнені та взуті, здобули професії.
Може через те, що я ніколи не бачила, що мої батьки щось приносять з роботи, мене так зачіпають подібні речі?
У сім’ї чоловіка справи трохи інакші. Його мама працює у санаторії кухарем. Свекруха тягне з роботи все, що лежить погано. Поки я заміж не вийшла, я навіть не уявляла масштаб цього лиха. У мене таке враження складається, що свекри зовсім у магазин за продуктами не ходять. А навіщо? У них і так щовечора продукти, ніби за помахом чарівної палички в холодильнику матеріалізуються.
Можливо, хтось подумає, що тут поганого? Уся сім’я забезпечена їжею. Але мене дуже бентежить моральний аспект цього заходу.
У мене двоє дітей: син та дочка. П’ять років тому у нас з’явилися двійнята. Тож я закрила свої плани на дітей за один раз.
Кожна дитина має право спілкуватися з усіма своїми родичами. Ось і наші діти теж ходять у гості до бабусі з дідусем. Як я можу відмовити батькам чоловіка у спілкуванні з онуками? Раніше діти багато речей не розуміли через вік. Зараз же вони підросли та цілком можуть оцінювати навколишній світ.
Свекруха, як звичайна бабуся, намагається онуків балувати. Коли вона знає, що приїдуть онуки, то обов’язково щось готує та накриває стіл. Вся молочка, яку їдять свекри, куплена не в магазині. Як і багато інших продуктів.
Син любить пити молоко, а дочка – бутерброди з маслом. І останнім часом діти після повернення від свекрухи починають просити молоко та масло «як у бабусі». Масло дійсно дуже хороше, якісна. Воно прямо жирне.
Але я у наших магазинах таке ніколи не зустрічала. Як я маю пояснити дітям, звідки ж тоді це масло взяла бабуся? Тому відповіді на такі неприємні запитання я намагалася уникати.
Я намагалася, а ось наша бабуся ні крапельки свого злодійства не соромиться. У черговий раз, коли ми приїхали відвідати свекруху, бабуся прямо відповіла на запитання онука:
– Та з роботи я принесла! У нас там багато всього лишається.
– Бабуся, ти вкрала масло? – Округлила очі дочка.
У мене всередині все похололо. А свекруха просто сказала онукам, що брати – це не красти. Мовляв, вона просто масло врятувала, а то воно б зіпсувалося і його викинули.
Начебто діти повірили, і питання на цьому було вичерпано. Але, як виявилося, ця тема свекруху таки зачепила. Увечері вона підійшла до мене, щоб відчитати мене за те, що я налаштовую онуків проти неї.
На думку свекрухи, це я вбила в голови дітей, що їхня бабуся злодійка і краде на роботі їжу. А так робити не можна – адже ми одна родина. Погано родичів проти один одного налаштовувати.
При цьому, відразу, через якісь п’ятнадцять хвилин, свекрусі хтось зателефонував з її постійних клієнтів і замовив собі коробку молока в тетрапаку. Адже свекруха не тільки додому продукти приносить, але ще й за низькою ціною продає.
Тобто цю жінку зовсім не бентежить, що вона виносить з роботи продукти, продає їх, годує викраденим своїх онуків. Але їй не подобається, що онуки можуть про неї погано подумати!
Мене чомусь ця розмова теж зачепила. Я вирішила більше не ховати від дітей правду. Якщо їм цікаво – я їм все чесно розповідатиму.
Наступного разу вийшов великий скандал. Дочка розплакалася і кинулася обіймати бабусю з криками: «бабуся не кради більше, бо тебе посадять у в’язницю».
Чоловіка тоді з нами не було. Але свекруха йому швиденько все розповіла. Мій чоловік одразу на мене накинувся з претензіями.
Я ніяк не можу зрозуміти? Краде свекруха, а всі в сім’ї ображені на мене! Я не хочу, щоб мої діти мали такий приклад перед очима. Не хочу, щоб вони росли та думали, що тягти з роботи – це нормально, що так і треба.
Тепер свекруха вимагає від мене вибачення за те, що я очорнила її перед онуками. А я не збираюся вибачатися за правду.
