Одним із перших будинків, де Юлії довелося пропрацювати лише кілька місяців, завідувала дуже владна господиня. І оскільки вона не працювала і весь час проводила вдома чи в магазині, кожна дія Юлії розглядалася під мікроскопом.
Якщо ваза після протирання від пилу була повернена не тією стороною, це вже було приводом для претензії. Якщо подушка недостатньо збита – догана.
Не було жодного дня, коли Юлія почувала себе спокійно. Адже, як новачок, вона почувала себе вразливою та боялася за своє місце.
Але завзятість господині контролювати все вилилося у рішуче прощання сумлінної прибиральниці.
«Якщо у господині стільки претензій до моєї роботи, нехай шукає ту, хто її задовільнить повністю», — вирішила Юлія й вирушила шукати оголошення в інтернеті.
Якось Юлія влаштувалася до кафетерій. До її обов’язків входило не лише прибирання, а й робота офіціантки, а іноді й касирки.
Роботодавець пояснив це тим, що в кафетерії в годину пік дуже багато людей і робітниці просто не встигають обслуговувати всіх клієнтів. Тому немає нічого страшного в тому, що прибиральниця час від часу допомагатиме.
Спочатку Юлія погодилася, наївно вважаючи, що такі випадки будуть рідкістю. Проте реальність виявилася не милосердною.
Щодня по 2 рази кафетерій був переповнений людьми, і Юлії доводилося обслуговувати їх, приносити каву з круасанами до столика, а потім прибирати ті самі столи. Звичайно ж, витрачений додатковий час та зусилля ніяк не відбивалися на зарплаті. Тому за 3 місяці Юлія сказала касовому апарату «оревуар» і пішла в інше місце.
У деяких закладах, де потрібні послуги одразу цілого колективу прибиральниць, буває зустрічається правило взаємодопомоги. Юлії «пощастило» стати свідком дії такої системи.
У приватній школі, де вона влаштувалася за контрактом, був досить великий колектив, де робота поступово розподілялася між прибиральницями. Якщо ж до кінця робочого дня хтось не встигав своєї частини роботи, решта мали прийти тій на допомогу.
Така позитивна ініціатива на практиці виявилася відмінним виходом зі становища будь-яких ледарів або просто поганих співробітниць.
Перший місяць Юлія ще помагала. Але незабаром стало ясно, що допомагати треба завжди одним і тим самим людям. І виправлятися ті не збиралися. Тому Юлія воліла стати відщепенцем і почала працювати лише на свій результат.
Нехай посада прибиральниці не така почесна, зате вона потрібна скрізь. У будь-якому місці хтось повинен наводити чистоту, і не має значення, з якої ти країни.
Робота у Франції може й відрізняється від працевлаштування в інших країнах. Проте, як свідчить практика, люди скрізь однакові. Хтось може бути надто вимогливим, інший несумлінним, а третій не відчуває поваги до чужої праці.
У таких ситуаціях головне пам’ятати, що завжди можна знайти іншу роботу. Навіть у чужій країні.