Ми з чоловіком будуємо будинок. І все б нормально, але фінанси йдуть з боку мого і тільки мого. Чоловік мало заробляє, але будинок споруджує майже один (з підсобниками). Нас усе влаштовує у спільній справі.
А тепер про головне, що непокоїть. Батько у чоловіка бізнесмен. Дізнавшись, що ми будуємо будинок із нуля, заявив якось у колі друзів, що пальцем не поворухне, нехай будують самі. Але ми й не просили допомоги, і не сподіваємося, ні до чого.
Там, де ми живемо, почали з’являтися спершу чутки, що це тато чоловіка будує нам дім. А потім люди відкрито під час розмови з моїми, наприклад, родичами стали єхидно говорити: «Що вони вихваляються, коли всі гроші від батька! Він їм будує будинок»
Не звертали уваги, але виникали ситуації, сварки. Наприклад, дочка чоловіка від першого шлюбу (їй 19 років), яка періодично зверталася до нього по гроші, звернулася вкотре, а він відмовив (прохання було примхою), та й грошей на карті у нього не було для переказу. Я іноді рятувала у таких випадках, а тут відмовила. І почалося! Донька почала говорити подругам (а серед них моя племінниця), що її батько заробляє дружині додому, а їй на дрібницю відмовив. Потім брат і сестра чоловіка стали сердитись, мовляв, батько гроші їм дає, а вони…
Чоловік пояснив їй, яка у нього зарплата, і як нам дається будинок (будуємо три роки, житло невелике). Відносини напружені та найцікавіше, що тато чоловіка мовчить, тобто його ніби влаштовують такі чутки та плітки.
Днями виклала пост в блозі, де ситуацію прояснила. Без особливої агресії, а просто написала, що коли є невірна інформація, яка починає псувати стосунки, потрібно просто донести вірну. Нам вбили шаблон у голову, що не треба звертати увагу на чутки, а я вважаю, що іноді треба. В якому плані? Потрібно поставити на місце або розставити всі крапки над «і».
Пішли «мудрі» коментарі, що це життя, пліткарі та заздрісники завжди були та будуть, не треба звертати уваги, треба бути вище цього.
Збоку ми всі такі мудрі. А зіткнися з реальним життям…
Ви б як вчинили?
Вікторія повільно підняла погляд від різнокольорових коробок із подарунками, які вона акуратно розкладала на столі.…
— Олюню, привіт! Слухай, у мене до тебе справа… навіть не справа, а прохання! —…
- Значить так, люблячий синку! Твої речі вже у передпокої! - У якому сенсі? -…
- Я вас сюди не кликала! І обслуговувати також не наймалася! Таня перехопила кухонний прихват,…
- Ти з глузду з'їхала? Яка ще дитина? – Антон навіть телефон відклав, що на…
Ігор був закоханий по вуха: красива, стильна, з вищою освітою Віка просто зачарувала його. Він…