2006 рiк. Вечір. Село. Бабуся варить зелений борщ з яйцем і зеленню. У самий останній момент згадує, що потрібно б було кропиви трохи свіжої для борщу. Відправляє мене за кропивою.
У городі кропиви не було. Потрібно було йти до лісосмуги. Там з однієї зі сторін цілі зарості кропиви. Взяв секатор, рукавички і ганчірку.
Поки дійшов уже сонце майже сіло. Темрява – хоч око виколи. Знайшов кропиву. Зрізав відразу десяток тоненьких стебел. Поклав їх в тканину, замотав і почав вибиратися.
І стикаюся з дівчиною, вивернувшись зі стежки. Вона на землі сіла. Я в іншу сторону шарахнувся. Вся кропива розсипалася.
– Че, за кропивою ходив?
– Ага.
– Що готуєте?
– Зелений борщ. А ти?
– Оладки.
Так і познайомилися. Хто б міг подумати, що з дівчиною можна познайомитися при таких обставинах.
P.S. Оладки вона готує просто божественні
- Ніно Сергіївно? Ви? Що із вами? На вас обличчя немає... Господи, та що трапилося?!…
- Оксано, ну не будь такою! Квартира все одно порожня стоїть, а Артему з Вікою…
Оксана якраз розбирала пакети з продуктами, коли на кухні задзвонив телефон. Незнайомий номер. Вона насупилася,…
Юрій бігав по кімнатах та шукав свій телефон. - Подзвони мені, не бачиш, я не…
Суботній ранок на дачі почався зі звичного кухонного гуркоту. Ольга переставляла на плиті важку каструлю…
Двері дзвонили наполегливо, вже вдруге. Валентина саме стояла в коридорі з рушником у руках, коли…