2006 рiк. Вечір. Село. Бабуся варить зелений борщ з яйцем і зеленню. У самий останній момент згадує, що потрібно б було кропиви трохи свіжої для борщу. Відправляє мене за кропивою.
У городі кропиви не було. Потрібно було йти до лісосмуги. Там з однієї зі сторін цілі зарості кропиви. Взяв секатор, рукавички і ганчірку.
Поки дійшов уже сонце майже сіло. Темрява – хоч око виколи. Знайшов кропиву. Зрізав відразу десяток тоненьких стебел. Поклав їх в тканину, замотав і почав вибиратися.
І стикаюся з дівчиною, вивернувшись зі стежки. Вона на землі сіла. Я в іншу сторону шарахнувся. Вся кропива розсипалася.
– Че, за кропивою ходив?
– Ага.
– Що готуєте?
– Зелений борщ. А ти?
– Оладки.
Так і познайомилися. Хто б міг подумати, що з дівчиною можна познайомитися при таких обставинах.
P.S. Оладки вона готує просто божественні
Свекруха кричить, що я її зганьбила, і налаштовує мого чоловіка проти мене. Я взагалі не…
Я одружена вже три роки. Перший час у нас із моїм чоловіком Сергієм було все…
Моя сестра – це дуже вітряна людина, на ім'я Наталія. Вона у пошуках себе пішла…
Я не хочу продавати свою квартиру та вкладати ці гроші у спільне житло. Гроші у…
Моя невістка Олександра – дивовижна жінка у всіх сенсах цього слова. Вона має неймовірну стійкість…
Домовилися з чоловіком продати свої дошлюбні однокімнатні квартири, щоб купити трикімнатну, але я свою квартиру…