17-річна вимушена переселенка втекла від війни та горе-батьків: “додому в Лисичанськ я не повернуся”

Жахлива доля спіткала 17-річну Марію з Лисичанська. Дівчина народилася у неблагополучній родині, батько й мати зловживали наркотиками та алкоголем, нерідко підіймали руку. Тож навчалася неповнолітня у центрі соціально-психологічної реабілітації для дітей в Новоайдарі, де й проживала. Закінчити 11-й клас завадила війна – до випускного залишалося буквально три місяці.

Коли почалося повномасштабне вторгнення в Україну, Марія повернулася до Лисичанську. Згодом місто обстріляли окупанти, тікаючи дівчина важко травмувала ногу. Про це повідомляє ЦЕ EASY з посиланням на Суспільне.

“Почався обстріл, я бігла, впала на скло і порізала ногу. Мене знайшов друг, підняв на руки і відніс до двору. Там мене військові відвезли у лікарню в Лисичанську”, – розказала вона.

З того часу Марія була змушена переїжджати з одного міста до іншого, з одної лікарні до другої, без документів та батьківської підтримки. Допомагали у скрутну хвилину військові, медики й небайдужі люди.

Так з першу українські військові відвезли дівчину до лікарні у Бахмуту, де їй зашили травмовану ногу. На ранок волонтери вже відвезли нещасну у Дніпро, де та пробула два дні. Лікар сказав збиратися на евакуацію у Івано-Франківськ та потрапила дівчина у Хмельницький.

“Я думала, що їду в Івано-Франківськ з військовими. Натомість вони сказали, що їдуть в Хмельницький. Мене тут зустріли теж військові. Серед них була жінка, яка сказала, що все буде добре”, – розповіла Марія.

Зараз 17-річна травмована проходить лікування у Хмельницькій міській дитячій лікарні. Медики поставили їй діагноз “множинні різані рани правої гомілки”. Дитина отримує антибактеріальну та протизапальну терапію, проходить регулярні перев’язки. За кілька тижнів має одужати.

Та ось повертатись додому у Лисичанськ Марія не хоче. За її словами, через негаразди у сім’ї.

“Батьки в мене неблагополучні: наркотики, алкоголь, батько мене б’є, мати також, з ножами кидається”, – пригадує Марія.

Проте дівчина має змогу залишитися в одному з центрів соціально-психологічної реабілітації для дітей у Хмельницьку. Має на меті закінчити навчання.

Related Post

Я молода вчителька у школі, і якось у мене закохався учень 11 класу…Я молода вчителька у школі, і якось у мене закохався учень 11 класу…

Звичайний ранок-в міру хмарний, в міру прохолодний. Звичайний початок нового дня молодої вчительки, що спішно укладає волосся в продуманий безлад. В думках вже тіснилася радість спілкування, того солодкого моменту для

Ворог номер один, бо безсоромна без квартири сестру лишилаВорог номер один, бо безсоромна без квартири сестру лишила

Як тільки я Марусі повідомила про плани на цю квартиру, її мама, моя тітка, миттю зателефонувала. – Так ось ти як чиниш! Як тобі була потрібна допомога, так ми тебе