Олено, почекайте, відпустіть його, він же такий, такий…

Олено, Олено, почекайте будь ласка,почекайте. Дівчинка років 20 бігла за красивою сорокарічною жінкою вдягнутою в красивий білий костюм, чорні лаковані туфлі.

За руку тримала доньку, ззаду стояв високий, красивий син, ледь не ровесник цієї дівчинки, її доречі Жанна звати. Так я Олена, сказала жінка, а ви? – Жанна, притягнуло дівча свою худу, пострілу від холоду руку.

– Жанна, цікаво, і чим же я вам ,Жанна, зобов’язана? Що вже натворив мій син, невже бабусею стану, так рано мені ще. Чи що, чи образив чимось? Так не син, чоловік, і не натворив, розумієте, Ігор Михайлович, він такий, такий…

-Ох, ясно і ти туди ж, козел ваш Михайлович, яких світ не бачив. Чи ти перша, чи остання, давай ще народжувати від нього надумай, он мені вже 3 приносили в візочку, а я що наймалася, чужих дітей няньчити?

Коротше, крихітко, подивися на мене і на себе, і ще раз на мене, і ще раз на себе, все ясно, я жінка, законна, і не розлучиться він зі мною, у нас діти спільні, майна повно, як ділити?

Хоча можна звісно і дати йому розлучення. -Справді, ви можете дати розлучення, не будете тримати його? – Так, звісно, нехай тільки відмову напише на дітей від всього що є, і валить під три чорти, живіть і радійте…

Жанна на мить зраділа, а потім подумала ну як так, він же від грошей не відмовиться, а на що жити буде, а вона? Пішла ні з чим.

-Мамо, і не набридло тобі, спитав син. -Нєа, мені весело, синку, дуже, адже ми з твоїм батьком сам знаєш як живемо, ще рік, два, та й по тому, за його справи він довго точно не протягне, та і лікарі давали не більше року, хай гуляє.

-Мамо, як ти так можеш, кричала донька, він в такому стані, його скоро не стане. – А як він так може, як? Знаючи що зовсім скоро залишить нас самих серед цих вовків в бізнесі, як він може зараз гуляти по дівкам і дітей їм робити, тут аби нам було на шмат хліба.

Розлучитися, та дулю з маком, батька вашого любила, поки в гульки не вдарився, а тепер і не шкода навіть, останні дні тратить на кого?

Я стала осторонь і слухала, думала, невже в людському серці є стільки ненависті? Але і справді, що їм тепер ділити, якщо це все правда. Чи права Олена, чи ні, Бог вирішить. А ви як думаєте.

You cannot copy content of this page