Моя Іра вже 4 вагітна. Коли ти думаєш зупинятися, питаю, чи так і будеш все життя в декреті сидіти?
-Мамо, в мене діти, я ось дивися, цілий день в турботах. То те, то се, так і не встигаю за всім. А ще 5 на носі, ось ось народить вже. Я не знаю, той зять бідний більше на привида схожий, ніж на живу людину.
Я звісно люблю своїх внуків у будь якій кількості, але разом з тим і міру треба знати. Вони живуть всі в однушці, і ми з батьком в такій же. Ми пропонували продати 2 квартири та купити великий будинок для всіх, але донька не схотіла, хоча зять за таку ідею ноги готовий був цілувати. А Ірка моя сказала, що вона хоче бути господинею в своєму домі.
П’ятеро дітей, всі один за одним, один в животі, найменший, а старша тільки цьогоріч в школу пішла. Що вона з ними робитиме я не знаю.
Я не можу штовхати її на так й гріх, але вже за 3 я просила подумати, і тоді вона сказала, що якщо я так буду говорити то вона і бачитися з дітьми не дасть. От так і живу, приїхала раз в кілька днів, подивилася на то все, дітям гостинців привезла, серце кров’ю обливається.
А Ірка і не думає переставати, каже дає Бог дітей, дає і на дітей. Але я в них тільки злидні і бачу.
