Мені подруга порадила звернутися в бюро для одружень. Буцімто там є можливість знайти своє щастя. А що, мені вже 40, не маленька дівчинка, тому пора і подумати про це.
Але всі нормальні чоловіки або жонаті або вже давно закордоном. Я ж то живу сама. Завела собі кота і улюблену роботу. Я якщо чесно не дуже таким агенція довіряю, але треба сказати, що це не через їх сумнівну репутацію, а в більшості випадків через те, що мені так було спокійніше, коли я сама була.
Я звикла бути самостійною і незалежною жінкою, а тут якийсь чоловік прийде порушувати мій спокій. Я чесно кажучи сама не розуміла що творю, навіщо звернулася до них.
Але разом з тим я мала чіткий план того який чоловік має бути поруч зі мною. Він мов би бути приємної зовнішності, не амбітний, з хороший характером, покладистим та серйозний.
Мав би бути … А прислали повну протилежність. Він прийшов з запізненням на 3 години, прийшов у шкіряній куртці, з бородою, замість букету приніс пляшку шампанського. Я запросила до столу, хоча мені вже не подобалося це все. Він їв так жадібно, але з таким апетитом, хочу відмітити, мою їду так ще не їв ніхто і ніколи.
А коли прийшов час порозмовляти і краще дізнатися один одного, то я чекала що цей звірюка просто накинеться на мене, але ні, він сів поруч, взяв мої долоні в свої руки і ми довго говорили. А потім виявилося що він був одружений. А я з одруженими ні-ні,це життєвий принцип в мене такий. От і сказала відразу йому що нічого не вийде.
Сказала то сказала, але сама тепер мучусь, сподобався мені дуже сильно, це любов з першого погляду. Ось і дзвонив тільки що 2 рази, я слухавку не взяла, може ну її, цю гордість.
