Кілька років тому я влаштувалася на роботу в крупну українську компанію. Мені дуже пощастило – маючи на руках тільки диплом про вищу вечірню освіту і досвід роботи не за фахом в ланцюжку співбесід дійшла до зам-директора, він побачив у мені потенційного керівника напряму і залишалося пройти співбесіду з генеральним. У призначений день очікую в холі співбесіду, відчиняються двері і заходить чоловік моєї мрії.
А-ля український Джеймс Бонд. Ідеальний вік 35 (я тоді була після інституту), ідеальне майже все.
Відразу стало зрозуміло, що це генеральний і є. Заходимо в переговорну втрьох з зам-директором. Генеральний якось гидливо тримає 2ма пальцями моє резюме, без досвіду і освіти і каже заступнику: Юрій, як ви могли вести з нею переговори про керівника напряму, якщо у людини ні досвіду, ні освіти тлумачного. Ось нехай поїде на наш склад (край Киівськоі області), поспвлкується там, а потім подумаємо, куди прилаштувати.
Мені дуже не сподобався цей тон, на склад теж їхати не хотілося, та й з минулої роботи я ще не звільнилася. Тому відповіла – Дозвольте з вами не погодитися, на складі мені робити нічого, а в офісі я стану в пригоді. Генеральний (Борис) задумливо так на мене подивився півхвилини, і запитав: “Я не розумію, що я тут роблю? Може, я тут зайвий?” У Юрія вискочив нервовий смішок. Борис сказав йому – “Ну що, Юрію, я бачу, ви вже прийняли рішення? Тоді я піду, не буду вам заважати”. І вийшов. Юрій не дуже впевнено запросив мене вийти на роботу в зазначений день.
На минулій роботі колеги радили не робити таку дурість, не йти в нікуди, з такими передумовами тебе виженуть через день. Заперечити їм було нічого, але я все-таки вийшла на роботу. Я дуже полюбила цю фірму і хотіла зробити в ній кар’єру.
Тому про Бориса я думала фоном – так, протщось таке прекрасне і недосяжне з поганим характером, милуватися можна, а більше нічого не дадуть. Та й не до милувань особливо було, мозок був зайнятий іншим. У колективі постійно обговорювали керівництво, беззлобно і навіть з любов’ю.
Про Бориса було загальне резюме, що він сноб, якщо вітається або в упор не бачить, як з людьми розмовляє тільки з рівними за статусом.
Живе з якоюсь красунею бізнес-леді старше нього і зависає по клубам з дівчатами ескорт. Через якийсь час Борис викликав мене до себе в кабінет і запропонував нову посаду з підвищенням.
Я була дуже рада посаді, тому що я розмовляю з самим Борисом і сиджу у нього в кабінеті відійшло на 2й план. Так тривало до Нового року, моє спілкування з ним обмежувалося здрастє і доповідями на нарадах. Настав Новорічний банкет. Стандартні мови керівництва за все хороше і як далі буде краще. Слово бере Борис і всі вже напідпитку слухають його впол-вуха, розуміючи, що нічого нового не почують. І раптом після ряду стандартних фраз він говорить – і ще нам всім дуже пощастило, що в цьому році у нас в фірмі з’явилася Марія, тобто я, це чудовий співробітник, ми пов’язуємо з нею свої перспективи і розвиток.
Я була в шоці. Розрив шаблону цілковитий. Сніговий король вічно заморожений і раптом такі слова на загальних зборах (?). Колеги теж були здивовані. Не в плані, що я поганий працівник, а в плані, що не надала інших хороших. Після НГ тривало як зазвичай, готувалася давно запланована поїздка в хорошу багату країну до партнерів, їхали керівництво і кращі люди профспілки. І раптом одного з цих людей викреслюють і на його місце вписують мене. У всіх старійшин шок. Поповзли слухи – ну зрозуміло, для чого її туди беруть. При тому, що наше спілкування як і раніше – здрастє і наради, нічого не додалося.
Приїхали в цю країну, святковий коктейль, Борис підсаджується до мене зі склянкою віскі і починає говорити про … роботу. Я підтримую тему. Нашу розмову перериває якийсь голландець, запрошує танцювати.
Після танцю йду в номер. Біля входу в готель помічаю, що Борис з чоловіком йдуть за мною. Друг починає говорити – а давайте ще посидимо, відповідаю, що хочу спати і йду до себе.
В той момент я була не одружена і зустрічалася з хлопцем-однодумцем. А погляди у мене були такі – близькість тільки в шлюбі. Тому в голові швидко промайнуло – на що я тут можу розраховувати, службовий перепих після коктейлю, а воно мені не треба і не підходить.
Потім на кожене службове свято були тости – давайте вип’ємо за Марію і подальші підвищення по роботі. Останнє спровокувало мою корону (ах яка я зірка) і напруги з комерційним директором, яка професійно була сильніше мене. І Борис мене в цих дебатах якось слабенько захищав (на мій погляд).
У підсумку я перейшла в іншу компанію. І до сих пір не можу зрозуміти – чому були це тости – яка я зірка, і як усім зі мною повезло? Це зовсім не в його стилі і що він від цього вигравав? Прошу допомогти відчепити цей реп’ях і витягнути з ілюзій.
