Те, що родичі Світлани не промах, я зрозумів ще на весіллі. Коли закінчилося святкування, мама дружини та її сестра, швиденько зібрали їжу в контейнери, та забрали додому, залишивши нам якісь крихти.
Звісно, мене злегка це обурило з огляду на те, що на весілля новоспечені родичі грошей не давали, але я нічого не сказав. Не хотів псувати свято та настрій своєї коханої.
Та й сподівався я, що це лише разовий випадок, а лізти в наше життя вони не будуть. Але я явно недооцінив нову рідню!
Після медового місяця Світлана підійшла до мене і попросила грошей.
– У мами холодильник зламався, а в неї зараз зайвих коштів немає. Ми можемо їй позичити грошей на майстра?
Мені не сподобалося це. У нас також зараз було з фінансами туго: весілля тільки минуло, ми витратилися. Ще й Світлана зараз не працювала. Але відмовити дружині я не зміг.
Звичайно, що борг ніхто повертати й не збирався. Одного разу я заїкнувся про це, але Світлана тут же спохмурніла.
– Мені незручно у мами гроші питати. А вона, мабуть, і забула. Та й немає в неї зайвих. Там же копійки були, давай просто забудемо про це.
Я не вважав, що три тисячі – це копійки. Так, я непогано заробляв, але це не привід, щоб смітити грошима.
Але я не став сперечатися зі Світланою, просто для себе зазначив, що більше ніяких грошей у борг, якщо це не критична ситуація.
Потім знову Світлана звернулася до мене, тепер уже допомога була потрібна її сестрі. Від неї пішов чоловік і не платить аліментів.
– У них двоє дітей, у неї навіть на підгузки та ліки грошей немає! Сергію, зараз суд пройде, і чоловік все заплатить. А поки що можемо ми їй дати тисяч п’ять, а потім вона нам їх поступово поверне.
– Послухай, ну чому я маю утримувати твоїх родичів? – обурився я.
– Я скоро піду на роботу і не стану в тебе просити, – благала Свєта.
– Добре, а чому ти маєш їх утримувати? Вони дорослі, здорові люди, які можуть заробити. Це неправильно. До того ж якщо вони один раз сіли тобі на шию, то не посоромляться це знову зробити.
– Гаразд, – зітхнула вона, – але давай я хоча б підгузки куплю та ліки. Це необхідність все-таки.
– Добре, – зітхнув я, розуміючи, що дружина не заспокоїться.
Щоправда, Світлана все одно дала сестрі грошей. Сказала мені, що підгузки були дорогі, а сама купила акційні. Та й ціну на ліки прикрасила. У підсумку, близько тисячі вона сестрі засунула потай від мене.
Незабаром Світлана влаштувалася на роботу. До цього моменту мама та сестра пробували ще раз розкрутити її на гроші, але вона зізналася, що я заборонив.
– А він мені ніколи не подобався, – підібгала мама губи. – Ми одна сім’я, і маємо один одному допомагати!
– Та я розумію … Ну ось, він такий чоловік, – наче вибачаючись, промовила Світлана. – А я зараз сама не працюю.
Але тепер вона працювала. І родичі, дізнавшись про це, одразу активізувалися.
– Сестричка, не можеш мені пару тисяч підкинути. За садок треба заплатити, – слізно попросила сестра.
– Звичайно, не питання, – відповіла добра Світлана.
Звичайно, мені вона нічого про це не сказала, просто переказала гроші. За її бюджетом я не стежив.
Потім мати попросила замовити їй продуктів. І не маленький пакетик, а прямо ґрунтовно закупитися. Світлана не могла відмовити мамі, й витратила близько двох тисяч.
Я давав гроші на продукти у сім’ю, оплачував усі загальні витрати, навіть підкидав ще своїй дружині. Але до кінця місяця гроші їй не вистачило.
Зарплата її була не надто великою, а запити у родичів зростали. І коли я попросив її закупитись продуктами, бо холодильник був майже порожній, Свєта зніяковіло відвела погляд.
– У мене гроші скінчилися, – тихо промовила вона.
– Як так? – здивувався я.
Визнавати, що вона знову давала гроші родичам, Світлана не хотіла. Тому збрехала.
– Розумієш, я нарешті почала отримувати зарплату, і від радості трохи не розрахувала витрати. Купила собі нові речі, сходила до салону краси… Пробач.
– Не вибачайся, що ти, – усміхнувся я, – я просто здивувався. Я закину тобі ще грошей. І якщо на щось не вистачатиме, ти просто кажи. Ми ж родина.
Світлана кивнула. Цю фразу вона чула і від мами. Тільки я вважав сім’єю виключно нас, не враховуючи її родичів.
А Світлана так не могла. Зате вона зрозуміла, що я дуже щедрий, коли справа стосується її особисто. І вирішила цим скористатися.
Наступного місяця вона одразу попросила більшу суму.
– Хочу до тренажерної зали записатися. Потрібно абонемент сплатити, та й одяг прикупити.
– Це добра справа, – кивнув я. – Звичайно, у тебе і так ідеальна фігура, але для здоров’я це важливе. Ще добре було б особистого тренера найняти, щоб він контролював заняття. Бо як би на шкоду не пішло.
Світла лише радісно закивала. Природно, що ні в який зал вона йти й не збиралася, але я був не в курсі. А її мама саме ремонт затіяла, треба було допомогти.
Та й у сестри суд затягується, а батько її дітей так і не платить аліменти. До кого їй, окрім як до сім’ї звертатися?
Щомісяця Світлана вигадувала щось нове. Я навіть і не підозрював, що мої гроші йдуть не на мою кохану дружину, а до кишені зухвалих родичів!
Але недаремно кажуть, що все таємне колись стає явним. Ось і Світла прокололася! Якось я не міг знайти свій телефон і попросив її, щоб зателефонувати.
В той момент, коли я узяв мобільний у руки, надійшло повідомлення від сестри Світлани. Мимоволі, я його прочитав і відразу розлютився.
«Сестричка, коли ти мені гроші надішлеш? Бо старшому за садок треба платити».
– Це що таке? – Запитав я.
Світлана зблідла.
– Та я просто пообіцяла сестрі, що позичу кілька тисяч, – почала викручуватися вона.
Але я вже почав щось підозрювати. Та й дружина давно не заїкалася про своїх родичів, проте почала витрачати в рази більше. Мені б не шкода було, якщо ці гроші йшли на мою дружину.
– Чи можна я подивлюся витяг з банку? – Запитав я.
– Ти мені не довіряєш? – Почала оборонятися Світлана.
– А тобі є що приховувати? Якщо нічого такого, то я перепрошую.
Світлана потрапила в пастку. Не дасть подивитися виписку – Сергій точно зрозуміє, що їй є що приховувати. А дасть… Тут взагалі все одразу ясно стане.
– Як багато ти їм даєш грошей? – суворо запитав він. Якщо це кілька тисяч на місяць, то нічого страшного. Але щось мені підказувало, що суми набагато більші.
І я був би не проти допомогти, якби її мамі не вистачало грошей, або її сестра потрапила у безвихідь, але я чудово розумів, що родичі дружини просто дуже нахабні!
Мама її працює, отримує непогано. Живе вона сама, ні в чому собі не відмовляє. Щодо сестри, у мене взагалі були великі сумніви.
Я був знайомий з її колишнім чоловіком і дуже сумнівався, що він такий негідник. Мабуть, він дає гроші. А ось сестра просто бреше. З огляду на те, що вона ніколи й ніде не працювала, і звикла жити коштом інших.
Світлана все ж таки показала виписку. Потім довго плакала, перепрошувала, казала, що просто не може не допомагати близьким. Що їм тяжко, що вони на неї розраховують.
Вона думала, що я після цього її покину. І справа не в грошах, а в тому, що вже кілька місяців Світлана мені бреше. І добре б вона тільки зі своєї зарплати давала гроші рідним, так вона ще й у мене випрошувала.
Але я її не покинув. Натомість я зв’язався з чоловіком сестри й з’ясувалося, що жодного суду немає, тому що він платить аліменти. Він навіть скинув платіжки, щоб не бути голослівним.
– Але як же так? – розгублено спитала вона.
– З тебе просто тягнуть гроші, до того ж дуже нахабно. А твоя мама? Вона ж працює, та заробляє дуже добре, ти говорила. То куди в неї йдуть гроші?
Світлана була розгублена. Вона не знала, що й думати.
– Загалом, вирішуй. Хочеш бути дійною коровою – це твій вибір. Але я в цьому не братиму участі. Відтепер я сам купуватиму все, що необхідно. А якщо, все ж таки, хочеш думати про нас, то тоді тобі доведеться навчитися відмовляти.
І Світлана почала вчитися. Запитала у сестри, чому вона брехала. Та довго викручувалась, але потім зізналася.
– У тебе ж чоловік багато заробляє, тобі що, шкода? – нахабно спитала вона.
У мами Світлана теж поцікавилася, куди вона витрачає всі гроші. І мама відразу закотила істерику, мовляв, її контролює власна дочка.
І Світлана, як і її чоловік, попросила у мами подивитися витрати в мобільному додатку банку. Мама відразу відмовилася, сказавши, що це її справа, куди вона витрачає гроші.
Зіткнувшись віч-на-віч із правдою, Світлана швидко навчилася відмовляти людям. Набагато простіше відмовити, коли розумієш, що тобою користуються.
Переді мною вона ще раз перепросила, а я попросив її більше нічого не приховувати.
А ось мама та сестра відвернулися від нас. Адже тепер з нас не було чого взяти. І чомусь вони відразу забули, що ми – сім’я, незважаючи ні на що!
