Після весілля Іра та Кирило жили душа в душу. Молоді часто чули, що до життя вони легковажно ставляться, але саме це їх об’єднувало. Навіщо поспішати заробити усі гроші світу чи наплодити штук двадцять дітей?
Життя не настільки довге, щоб забувати про себе. Такого курсу дотримувалася свіжоспечена пара.
Кирило працював кухарем у невеликому суші-барі, недалеко від їхньої квартири. Після зміни він часто приносив морепродукти, що так подобаються сучасній молоді. Та й удома готувати здебільшого доводилося йому ж.
Іра віддавала перевагу легкій їжі, вона була з тих дівчат, які спокійно могли протриматися на кефірі, сирі та фруктах. Готувати не потрібно, і фігура зберігається стрункою та підтягнутою.
Дівчина мала творчий підхід до вибору професії. Вона вела свою сторінку в соцмережах і, як могла, активно її просувала. Мала навіть деяку популярність у їхньому місті. Багато розповідала про все на світі: про правильне харчування, духовні практики, вибір одягу та різновиди макіяжу. Себе вона вважала розвиненою, сучасною людиною, що крокує в ногу з часом.
І ось одного разу після походу до друзів глава сім’ї почав розмову про те, як йому сподобалися вареники, якими їх пригощали в гостях. Здається, вони були з вишнею. Кирило помітив, що у них був смак, як у тих, що він колись пробував у дитинстві.
Після невеликої паузи Іра зреагувала, мовляв, що за нісенітниця: тісто, цукор, що там ще додають, вершкове масло? Суцільні жири та швидкі вуглеводи. Через півроку погрубієш на 10 кілограм, воно тобі треба?
Але чоловік все не вгамовувався. Заявив, що тепер хоче, щоб Іра приготувала йому ці самі вареники як турботлива дружина. Що вони вже півтора роки живуть разом, а він так і не скуштував її куховарства. Хіба це нормально?
Більше того, вони нещодавно купили дорогий набір посуду, який так сподобався Ірі. То, може, варто перевірити, на що він здатний?
Слово за слово, і звичайна суперечка переросла у справжню сварку. Дівчина журилася, що її чоловік не розуміє, як принижує її подібними проханнями. Нарікала на те, що вона набагато краще розуміється на правильному харчуванні, якісних продуктах.
І той факт, що він сумнівається в цьому, змушує її думати про те, що він взагалі не читає її сторінку в соцмережах. А це, між іншим, її покликання та робота.
За кілька днів Кирило приніс додому інгредієнти для вареників і свіжі, дорогі вишні. Взимку їх навіть знайти важко, не кажучи вже про те, щоби купувати за ціною крила від літака. Але чоловік вирішив не заощаджувати. І борошно, і дріжджі були найвищого гатунку, не кажучи вже про мінеральну бутильовану воду без газу. Причепитися, як він вважав, було просто нема до чого.
Коли дівчина побачила, що чоловік серйозно налаштований, вона спочатку хотіла влаштувати істерику. Але швидко зрозуміла, що такий варіант його лише насмішить. І тоді вона мовчки почала збиратися:
«Зараз я поїду до батьків. Коли ти подорослішаєш, дай знати. Я твоя дружина, а не куховарка. Пам’ятай про це».
За кілька хвилин вона сіла в таксі і, як і обіцяла, поїхала до мами з татом. Давно їм обіцяла забігти на день, так що план, по суті, був не такий вже й поганий.
Відпочивши та пробувши у батьків навіть довше запланованого, Іра поверталася додому. З собою вона взяла кілька книжок з саморозвитку, старі речі, які забула перевезти на них з Кирилом квартиру і ще всякого по дрібниці.
Від тестя вона везла величезну копчену тарань. Тато сказав, що так він хоч якось вибачиться за дочку, але слова батька Іра вирішила залишити при собі. Ну передав смердючу рибину і передав. Подумаєш.
Кирило був на роботі. Тож удома було порожньо.
«Зрозуміло, сидів знову, грав за комп’ютером, замість того, щоб зайнятися чимось корисним. І як у деяких людей виходить жити так все життя, не розвиваючись?»
Вона ще не знала, що вже на той момент її чоловік, мабуть, вирішив: «Хочу розлучитися з дружиною!»
На кухонній плиті лежала нова, блискуча каструля, з відкритою кришкою. У ній лежали апетитні, але давно вже як холодні вареники з вишнями. А в холодильнику з’явилася сметана, з найбільшим відсотком жирності, який тільки можна було знайти у супермаркеті. Але цікаво було зовсім це.
На їхньому столі стояли два, очевидно, забуті келихи. А у відрі для сміття валялася блискуча, але безнадійно порожня пляшка червоного. Все інше знаходилося на своїх місцях, хоча, якщо принюхатися, у повітрі відчувався солодкуватий запах модного парфуму.
— Поїв, значить, вареників, негідник… — тільки й встигла подумати Іра.
Як раптом з боку передпокою почувся звук замку, що відкривається.
До квартири зайшли двоє. Кирило та його співробітниця – офіціантка із суші-бару. Іра її добре знала, раніше вони часто бачилися і навіть, можна сказати, дружили.
Побачивши Іру, парочка завмерла і ніяково відсторонилася одне від одного.
– Привіт. Я дивлюся, у вас все гаразд? Смачні вареники приготували?
Потім погляд Іри впав на сумку із привезеними нею речами.
— Ось, Кириле, тобі тато передав. А ти, Наталю (так звали офіціантку), теж не соромся. Тепер ось і рибку з’їсти можеш, тільки дивись не вдавись. Всього вам доброго.
Підхопивши сумку з деякими своїми речами і виклавши копченого монстра на стіл, Іра швидко вийшла з квартири. По її обличчі текли сльози.
Як виявилося, незважаючи на всю просвітленість людини, незважаючи на духовні практики та заняття йогою, шлюб можуть зруйнувати такі ось банальні вареники.
