Нещодавно мати стала погано себе почувати, занедужала. Зрозуміло, що хтось мав доглядати її. Взялася сестра, яка мешкає в сусідньому містечку. Тому що я зі своєю родиною давно перебралася до столиці.
Сестра в мене молодша, щоправда, вже є дорослий син. У нас двоє, але ще підлітки, ходять до школи. Просто ми з чоловіком спершу зосередилися на кар’єрі.
Отже, матері погано, зазвичай відвідує її сестра, а ми з чоловіком намагаємося розрулити все фінансово. Зрозуміло, що в нас більші доходи, не те що у сестри в провінційному містечку.
Тим більше, що не можемо часто приїжджати, бо мама з сестрою далеко. Тим паче цього разу мати загриміла до лікарні.
Звісно ж, ми з чоловіком оплатили все лікування, я так взагалі примчала на тиждень, а пізніше приїхав і чоловік. Виходили маму, тут сестра і каже, мовляв, давайте поки заберу її до себе, доглядатиму місяць або навіть більше, поки легше не стане. А потім відвезете її додому.
Загалом ця ідея здалася нам чудовою, ми ще залишили сестрі грошей і вирушили до столиці.
А приблизно через тиждень відбулася у нас із сестрою по телефону наступна розмова. Дзвонить вона мені, мовляв, якщо я маму забрала, то вже стану за нею постійно дивитися. Нехай лишається в мене вже постійно.
Але ж ти розумієш, що, хто за мамою дивиться, тому й квартира має належати? Давай ти їй скажеш, щоб оформила дарчу на мене, бо мені трохи незручно?
Я, звичайно, здивувалася сестриним словам і кажу, мовляв, сестро, а чи не рано ти вже спадщину взялася ділити? Матері всього 65 років, не дев’яносто. Ось вона зараз одужає остаточно, та й поїде додому — рано думати, хто там стежити за нею буде чи не буде. Дай, мовляв, мамі трубочку, я з нею поговорю, спитаю, як почувається?
Але сестра сказала, що мама зараз відпочиває, краще поговорити з нею згодом. Я погодилася, і ця розмова якось сама собою зам’ялася. А потім я знову закрутилася-закрутилась, поки через тиждень знову не подзвонила сестра. І сказала, що мамі знову гіршає.
Поговорити з нею мені знову не вдалося, оскільки сестра сказала, що мама прийняла пігулки та спить. І взагалі вона поки що забрала у неї телефон, щоб її ніхто не турбував.
І знову розмови про те, що за мамою обов’язково треба буде наглядати, треба б дарчу. Тоді я погодилася подумати день, а вранці ми з чоловіком вже були під дверима у сестри.
Ну, а що робити? Дзвонимо у двері, і тут картина: відкриває нам весела і бадьора мама і навіть їсть від радості. Ми не попередили, що приїдемо! Тож для неї це був ніби приємний сюрприз. Сестра виглядала роздратованою. Я вирішила мамі нічого не казати.
Вона ж попросила відвезти її додому, бо вже скучила та й кіт уже місяць майже гостює у сусідки. Виявилося, що сестра сина одружити зібралася і отак мамину квартиру віджати.
Ну, як мінімум, це непорядно, могла б і сама з мамою поговорити. А тепер ще образилася на мене, на весілля нас не покликала. Яка ж дурість! Втім, хай буде. Головне, щоб у мами все було добре.
