Батько викреслив мене із заповіту через те, що ми з чоловіком не допомагаємо йому з квартирою під здачу

Мені й смішно, і сумно, і гидко одночасно. Батьки, ось що вами керує, що?
Мій тато не схвалив мого нареченого. Антон йому не те щоб категорично не сподобався, але було видно якусь зневагу.

Зважаючи на те, що обранцем у мене був видний, рукатий і освічений хлопець, мене ця позиція щиро дивувала. Адже вони були навіть схожі чимось невловимо.

Але факт залишався фактом, тато висловив своє невдоволення.
Весілля ми все одно зіграли, і тато був одним із перших у списку запрошених. Не хотіла я миритися з цією ситуацією, все намагалася зробити якнайкраще.

Тато прийшов на весілля, говорив тост, щиро нас вітав і ні словом не обмовився про свою позицію, і за це я досі йому дуже вдячна. Мабуть, мама його попросила поводитися пристойно і не виносити сміття з хати, не знаю. Свято вдалося на славу, це був найщасливіший день у моєму житті.

Після весілля, щоправда, з’ясувався неприємний момент.

На тата записано дві квартири, і йшлося про те, що після весілля ми з чоловіком переїдемо до тієї, яка останні п’ять років здавалася. Нам підмога на перший час, а сім’ї батьків сильно по кишені не вдарить.

Але тато раптово повідомив, що передумав і не проситиме мешканців з’їжджати. Мене відпустили на всі чотири сторони, мовляв, хай тепер чоловік дбає про тебе. Антон не встиг з’їхати зі своєї колишньої квартири, яку винаймав, тому ми просто оселилися там же. Господарі виявилися тямущими людьми, нічого проти не мали.

У мене залишився якийсь неприємний осад, але я втішала себе думкою, що мені ніхто нічого не повинен був давати. Було б, звичайно, гарно заощадити на житлі, але якщо вже так було поставлене питання, то вже гаразд, не обідніємо.

Ще п’ять років ми з Антоном жили на орендованій квартирі. А цього року нарешті дозволили собі іпотеку – я працюю у банку, чудово знаю усі схеми виплат, тому ми плануємо за наступні п’ять-сім років виплатити все до кінця. Якраз накопичили собі фінансову подушку, з якою можна буде потихеньку закривати борг.

А тут тато почав активно втручатися у наше життя. Чого це, мовляв, за хороших зарплат ми досі батькам не допомагаємо?

Ми сказали, що у нас поки що на це бюджет не виділено, тато начебто страшенно образився. Потім цю тему зам’яли, наче він більше про допомогу не згадував. Але минулими вихідними з’явився інший заскок:

– У тебе ж чоловік майстер на всі руки, так? То чого він не прийшов, коли мені на орендованій квартирі довелося крани лагодити? Чи коли ми з мамою робили ремонт у спальні?

Я очманіла. Про ремонт спальні окрема історія, тому що затіяла його мама і майже повністю зробила все вона, не чекаючи нікого. Батька про це вже десять років просила, а він усе відмахувався, от вона й не стрималася.

А ось про квартиру питання цікаве. Спочатку він відмовив нам її на пару років дати пожити, а тепер скаржиться, що ми йому з нею не допомагаємо!

Прямо так я не відповіла, стрималася. Просто сказала, що ми були зайняті своїм життям. Але тато, мабуть, сприйняв все на свій рахунок і страшенно образився.
– Ну, як бачу, із заповіту вас можна викреслювати, якщо ви у нас такі самостійні! Ніколи їм, бачите, батькам допомогти.

А мене це так зачепило. Я психанула.
– Викреслюй, звичайно. Я вже давно нічого від тебе не чекала, якщо чесно.

Того вечора я вперше поїхала з батьківського будинку зі скандалом. А вранці зателефонувала мама, і розповіла, що батько на нервах справді пішов переписувати заповіт.

От наче правда нічого не чекала, завжди мені здавалося, що ми з чоловіком самі всього досягнемо. Але ось цей татів показовий дріб’язок мене щиро образив. Чим він керувався, коли вирішив своїми руками зіпсувати наші стосунки, я не розумію.

You cannot copy content of this page