Батьки мого нареченого на останні гроші купили машину. Хоча обіцяли взяти участь в оплаті нашого весілля

Батьки мого нареченого на останні гроші купили машину. Хоча обіцяли взяти участь в оплаті нашого весілля

Кілька місяців тому мій хлопець зробив мені пропозицію. Ми вирішили не тягнути з весіллям і зіграти його за п’ять місяців після пропозиції. Тому готуватися довелося у досить стислий термін.

Майже відразу постало питання бюджету весілля та розподілу витрат. Оскільки у нас з Андрієм, моїм нареченим, зайвих грошей не було, ми домовилися, що наші батьки візьмуть на себе всі питання щодо весілля. Але не даруватимуть подарунки, їхня фінансова участь у заході й буде подарунком. Ні мої, ні його батьки були не проти.

Незабаром після пропозиції ми зібралися разом, щоб познайомитися і поспілкуватися. Звісно, зайшла розмова про організацію весілля. Ми розділили всі витрати за категоріями і розподілили між сім’ями приблизно навпіл. Мене навіть приємно здивувало, як ми добре про все домовилися і навіть не сперечалися.

Витрати поділили таким чином, що на мою сім’ю покладалися такі питання, як сукня нареченої, ведучий заходу, діджей та фотограф. А сім’я нареченого мала сплатити ресторан, каблучки та за необхідності автобус для гостей.

Ми з батьками почали з ентузіазмом займатися підготовкою. Я знайшла потрібних підрядників, забронювала їх на потрібні дати. Крім того, ми, як і належить, зробили передоплати. Єдиним невирішеним питанням залишилася моя сукня, і ми збиралися почати з мамою їздити по магазинах.

Після чергової такої поїздки я запитала Андрія, як у них йдуть справи з підготовкою.

– Та поки що не їздили нікуди, все зібратися не можемо. Я переглянув в інтернеті деякі варіанти ресторанів, але треба на місці все оцінити. Як оберу кілька штук, тобі теж покажу, – пояснив він.

– Андрію, ну як так? Ресторан – це ж основне! Якщо не буде місця для весілля, то все інше не знадобиться. Часу лишилося мало, всі розберуть. Потрібно терміново вже шукати та бронювати, – засмучено відповіла я.

– Та я знаю, знаю! Не набридай. Наступного тижня закриємо це питання, – запевнив Андрій.

У результаті я майже кожен день питала у нареченого, як просувається питання з пошуком місця для весілля. Він то переносив обговорення, то вдавав, що зайнятий, то переконував, що все у процесі. Але в мене починали з’являтися невиразні підозри. А чи не передумав він взагалі на мені одружитися?

Ще й моя мама сіяла сумніви.

– Ні, ну вони цікаві, звісно! Ми ж усі разом домовились. Чого вони тепер зволікають? Ми зі свого боку вже усі передоплати внесли. А вони хоч копійку вклали? Якщо вони передумають, то передоплати ніхто вже не поверне, ти в курсі? – нервувала вона.

Я намагалася заспокоїти маму та запевнити, що все буде добре. Хоча сама нервувала не на жарт.

І ось ще через кілька тижнів Андрій повернувся додому з роботи і приголомшив мене новиною.

– Тут таке діло … батьки собі машину купили, – сказав він.

– Як це машину? А гроші на весілля лишилися? І чому вони зараз вирішили машину купувати, це терміново чи що? – Не могла повірити я.

– Ну, вони давно збиралися, а тут варіант попався дуже хороший. Мабуть, весілля доведеться відкласти, – добив мене Андрій.

Виявилося, що батьки нареченого не просто витратили свої заощадження на машину. Вони взяли невеликий кредит на частину вартості автомобіля. Звісно, яке тут вже весілля!

Мої батьки, звісно, були в гніві. Цілком можливо, що перебронювати ведучого, фотографа та решту просто не вийде, і ми втратимо гроші. Добре, що сукню ще не встигли купити. Ну як можна, так підводити людей? Ми ж про все домовились.

Позиція мого нареченого мене теж напружувала. Чому в цьому важливому питанні він не переконав батьків відкласти покупку і зіграти весілля? Я вже навіть почала сумніватися, а чи не скасувати нам весілля взагалі. Ну і, звичайно, в такі моменти замислюєшся про фінансову незалежність, як ніколи.

You cannot copy content of this page