Дуже дивна реакція у дочки на те, що їм із чоловіком свекри грошей на квартиру не додали. Вона вирішила з цього приводу образитись на нас.
Суть претензії така – у старшої сестри двокімнатна, а в неї всього лише однокімнатна, це несправедливо. Начебто ми в цьому винні! А ми дочкам порівну грошей дали.
Старша дочка одружилася два роки тому. Саме тоді в чоловіка в іншому місті з’явилася спадщина у вигляді квартири. Але у тому місті нам квартира не потрібна. Ніхто б туди жити не поїхав, а здавати те, що не можеш контролювати – погана витівка.
Ми вирішили, що квартиру продаємо, гроші ділимо навпіл і віддаємо дочкам. Старша отримала свою частку відразу, бо саме виходила заміж.
Ми їй дали грошей, свати додали від себе приблизно таку ж суму – ось молоді й змогли взяти собі в іпотеку двокімнатну. У цьому брали участь не лише ми.
Цього року одружилася молодша дочка. Вона чудово знала, скільки ми віддали грошей старшій, отримала таку ж саму суму, але залишилася незадоволена.
А все тому, що свекри зятю грошей давати не збиралися. Я їх не засуджую в жодному разі, у них там свої справи-турботи, це їхня справа, просто факт.
Грошей у молодих – тільки те, що ми подарували. Свої накопичення вони витратили на весілля, вирішивши, що воно потрібніше. Ми нічого не говорили – їхні гроші, хай витрачають, як хочуть.
Вони й витратили. Може, звичайно, вони розраховували, що свекри якось візьмуть участь, тут я вже не знаю, але за фактом на руках у них залишилися тільки ті гроші, які ми з чоловіком дали. А на ці гроші двокімнатну навіть в іпотеку не візьмеш.
– Ну що ж брати однокімнатну, а сенс який? Діти підуть і що, на головах один в одного сидітимемо чи як? – засмучувалася дочка.
Живуть люди якось і в однокімнатних, потім купують житло більше. Не все ж одразу, можна й поступово це питання вирішувати.
– Люди й в гуртожитках мешкають по п’ять осіб на десять метрів, і що? На них тепер рівнятися треба? – нервувала дочка.
Ми тоді порадили притримати коней і нічого поки що не купувати. Пожити, накопичити, потім взяти вже таку квартиру, яка подобається, раз так стало питання.
Тут дочка нас здивувала. Почала обурюватися, чому вона повинна чекати, якщо он у старшої сестри вже відразу двокімнатна була, а чим вона гірша.
Ось що тут відповісти? Що старшій більше зі свекрами пощастило, заможнішими виявилися? Чи як відреагувати? Ми свою частку в їхнє сімейне щастя вклали, які до нас запитання?
Але дочка продовжувала обурюватися, зводячи до того, що ми їй маємо допомогти. Якщо у старшої сестри є двокімнатна, то й у неї теж вона має бути так справедливо.
А якщо старша сестра близнюків народить, а молодша лише одного, нам і тут треба буде якось вирішувати питання чи що, я не можу зрозуміти?
Дочці зробили зауваження, що вона зі своїми бажаннями звернулася не за адресою. Нехай іде і вимагає з чоловіка, якщо так питання стоїть.
Тепер дочка нам навіть не дзвонить – образилася. Але й ми їй теж не дзвонимо, бо за фактом це вона нас образила своїми дивними претензіями та мало не звинуваченнями.
Сподіваюся, що перебіситься, подумає та попросить вибачення, інакше надалі ми не готові вислуховувати претензії.
