Влітку, після смерті мого дідуся бабуся залишилася зовсім одна в двокімнатній квартирі. Пенсія у неї була маленька, тому бабуся вирішила здавати кімнату.
Район, в якому жила бабуся, був хорошим, через пару вулиць знаходився університет. Тому бабуся до осені знайшла квартирантку. Квартиранткою була дівчина Марина років двадцяти.
Бабуся швидко знайшла з нею спільну мову. Марина була привітною. Правда зовнішність у неї була трохи дивною: довге чорне волосся, чорні широкі брови, колір очей теж здавався чорним, що навіть не видно було зіниць, а сама шкіра була надто білою, на тлі чорного кольору.
Минув тиждень з моменту здачі кімнати Марині. Вночі бабуся прокинулася від гучного звуку. Він нагадав їй хропіння. Але дівчина не могла видавати такі звуки. Хропіння було схоже більше на чоловіче.
Бабуся встала з ліжка і попрямувала до кімнати квартирантки. Вона включила світло в коридорі і голосно тупала. Бабуся сподівалася, що квартирантка прокинеться від гучних кроків, вийде до бабусі, а та в свою чергу зробить зауваження з приводу чоловіка в кімнаті.
Бабуся дійшла до кімнати Марини, але ніхто не вийшов. Бабуся смикнула за ручку дверей. Двері були не замкнені. Бабуся відкрила двері і зазирнула до кімнати.
Вона побачила, що на ліжку квартирантки лежить сива баба з довгим волоссям і хропе на всю квартиру. Бабуся закрила двері і пішла спати. Вранці бабуся готувала на кухні сніданок. До кімнати увійшла Марина. – Чому ти мені не сказала, що до тебе бабуся приїхала? – запитала бабуся. –
Яка бабуся? – здивувалася Марина.
– Мене шум розбудив вночі, ось я до тебе і заглянула.
– Темно було. Вам просто здалося все – посміхнулася Марина.
Через п’ять хвилин вона пішла в університет. Моя бабуся попрямувала в її кімнату (спочатку вона домовилася з Мариною, що за додаткову плату буде робити прибирання в її кімнаті), але двері були замкнені.
Ще однією дивиною було те, що Марина ніколи не заходила в кімнату бабусі, навіть коли та її запрошувала. Напевно, її лякав хрестик з іконкою, що висять над дверима.
З кожним днем бабуся відчувала слабкість у всьому тілі, яка посилювалася. Одного разу бабуся їхала на ліфті (її квартира була на шостому поверсі, а ліфт був старого типу – клітина, з якої видно всы сходові прольоти), вона побачила, як над її головою летить якась тінь.
Добравшись до свого поверху, бабуся побачила, як її квартирантка вже стоїть перед дверима і відмикає двері. Після цього випадку бабуся вирішила спровадити квартирантку, сказавши, що з іншого міста приїжджає родичка, яку потрібно поселити.
Марина все зрозуміла і сказала, що бабуся ще пошкодує про це. Коли квартирантка з’їхала, з її кімнати стали лунати шуми, страшний сміх. Бабуся покликала батюшку, щоб той освятив квартиру.
Ритуал довелося проводити кілька разів, поки все не припинилося. Батюшка сказав, що якби та дівчина залишилася жити в квартирі, то бабуся б померла. Відьма тягла з бабусі життєві сили.
