Більшість життя винаймала житло і працювала в Києві. Так вийшло, що лишилась я без батьківського житла, житло залишилось в окупованому Луганську. І через політичні погляди я взагалі припинила будь-яке спілкування с батьками. Це дуже довга історія…
Назад в Луганськ мені їхати нікуди, та й отримувати інший паспорт я не планую.
Але мені зараз вже трохи за п’ятдесят. Ще трохи та старість, пенсія. А виходити на пенсію мені нема куди. Житло я так і не купила в Києві. Чотири рази намагалася подати на іпотеку, але мені повертали документи через фінансову неспроможність та, ймовірно, відсутність нерухомості, яку можна було б залишити під заставу.
Завжди винаймала житло. Грошей вистачало завжди впритул. Жила від зарплати до зарплати.
Мене лякає те, що я колись сильно захворію або втрачу роботу. Платити орендну плату не зможу – мене викинуть із квартири. Живу в стані постійного страху та невпевненості перед завтрашнім днем. Ще страх старості. Кому потрібні старі робітники? Нікому!
Про заміжжя можете не писати в коментарях. Я дуже негарна жінка. З роками стаю лише гірше. Не знаю, навіщо живу. Ходжу на роботу, щоб сплачувати житло, щоб ходити на роботу.
Як мені страшно… Якби ви знали!
Телефонний дзвінок від сусідки по дачі застав Аліну в таксі на шляху з лікарні додому.…
Галина Миколаївна перехопила величезну коробку з конструктором у той момент, коли семирічний Денис тягнувся до…
- Мамо, ти пам'ятаєш, що в мене сьогодні збори у школі? Ти ж підеш? Ти…
- Ой, а що ви тут дивитеся? Мені також цікаво. Можна з вами? - Сказала…
Ось вже майже місяць молода жінка Марина переживала від тривожних думок та підозр. Марині здавалося,…
- Невже прийшов? А що так, на серверах спати не зручно? - Жанна стояла у…