Близько трьох років тому я розлучився із дружиною. Ми були у шлюбі 10 років і у нас зʼявився син Матвій. Наразі йому 6 років, але вже рік я його не бачив.
Ми з дружиною жили дружно. Ми мали багато тем для розмов, спільних інтересів і навіть спільний бізнес.
Все було добре, поки я не відчув, що мої почуття до дружини охололи.
Я одразу повідомив їй про це, щоб ми разом спробували вирішити цю проблему. Але натомість дружина зробила лише гірше.
В нас почалися постійні сварки на порожньому місці. Ми могли лаятись через куплені продукти або залишені ложки на столі.
Все це, звичайно, ще більше відштовхувало мене від неї. Але дружина цього не розуміла. Щоразу, коли я казав їй, що ми лише віддаляємося, вона вимовляла: “Ти сам сказав, що давно втратив до мене інтерес, тому наші сварки тут ні до чого”.
Спочатку я намагався довести їй протилежне, але все було марно, зрештою ми розлучилися.
Через рік холостяцького життя я познайомився з Оленою. Вона була молодша за мене на два роки, але, попри різницю у віці, у нас було багато спільного.
Наші відносини стали стрімко розвиватися, і вже через рік я зробив Оленці пропозицію.
До цього моменту наше спілкування із дружиною було нейтральним. Я забирав сина погуляти на тижні та приїжджав до нього з ночівлею на всі вихідні. Дружина залишала нас удвох, а сама їхала до батьків.
Мене влаштовував такий стан справ. Мені подобалося, що, попри наші з дружиною взаємини, ми змогли зберегти нейтралітет для дитини.
Однак, як виявилось, це було недовго. Коли колишня дружина дізналася про те, що я зробив пропозицію Олені, вона відразу змінилася.
Вона перестала повідомляти мені про те, коли можна забрати Матвія погуляти, завжди вигадувала відмовки з приводу вихідних і часто скасовувала наші ночівлі.
Періодично знаходила причини, чому Матвій не може поговорити зі мною телефоном тощо.
Спочатку я не помічав цього і справді думав, що це випадковість. Але коли сталося так, що понад місяць я не бачив сина, то вирішив поговорити з дружиною.
Вона не відразу погодилася на зустріч, але через якийсь час таки написала мені. Ми домовилися зустрітись у кафе.
– Що відбувається? Чому я не можу побачитися зі своїм сином? Ти завжди знаходиш якісь відмовки! – почав я розмову, щойно ми присіли за столик.
– Нічого не відбувається! Просто збіг, – відповіла колишня дружина.
– Я не бачив Матвія понад місяць. Не думаю, що це збіг, – продовжив я. – Що таке сталося, що ти раптом вирішила перервати наше нормальне спілкування з сином? – Здивовано додав я.
– Що сталося? Ти серйозно питаєш? – відповіла колишня з обуренням. – Ти плануєш одружитися, якщо ти раптом забув!
– А це тут до чого?
Колишня дружина заявила, що не хоче, щоб Матвій спілкувався з моєю “дівкою”. Мовляв, за такий короткий термін я не міг дізнатися про свою наречену якісь подробиці, і тому сина я не побачу.
– Якщо ти хочеш бачитися з сином – не одружуйся! – Заявила колишня дружина.
Я жахнувся від почутого. Багато моїх знайомих говорили про те, що дружина ще маніпулюватиме сином, щоб хоч якось впливати на моє життя, але я не вірив. Натомість я постійно переконував їх у зворотному і казав, що вона не опуститься до такого. Але я помилився!
– Ти у своєму розумі? – різко відповів я їй. – Ти не можеш заборонити мені спілкуватися з сином, я такий самий батько, як і ти!
– Якщо я захочу, я зможу через суд позбавити тебе прав. Тож рекомендую тобі вирішувати це питання мирно. Поки що у тебе ще є шанс повернути наше колишнє спілкування.
У цей момент я остаточно вийшов із себе. Я почав кричати на колишню дружину і називати її неадекватною. Вона мовчки сиділа і слухала мій монолог, а потім, встала з-за столу та сказала:
– Ти знаєш мої умови: не буде весілля, буде дитина, чи навпаки! – І пішла.
Вдома я й розповів усе Олені. Вона спробувала зв’язатися з моєю колишньою дружиною та поговорити, але в неї нічого не вийшло. Весілля ми, звичайно, не скасували.
Вже рік я намагаюся зустрітися із сином. Нещодавно я сам звернувся до суду. Сподіваюся, там зможуть допомогти мені.
