Боляче усвідомлювати, що я стільки сил і коштів вклала в цю людину, а вона поводиться так по-хамськи стосовно власної матері

Боляче усвідомлювати, що я стільки сил і коштів вклала в цю людину, а вона поводиться так по-хамськи стосовно власної матері!

Семена я виховувала одна. Його батько пішов від нас, коли сину тільки-но виповнилося три роки. Не впевнена, що син пам’ятає, що колись він був знайомий із татом. Від рідного батька у Семена залишилося лише кілька фотографій і ніяких спогадів.

Заміж я так і не вийшла. Була ще одна спроба налагодити особисте життя. Ми майже два роки прожили разом та розбіглися.

Більшість життя сина ми прожили з ним удвох. Важко мені вдавалося підтримувати для нас гідний рівень життя. Я завжди казала синові, що він має добре вчитися, щоб зуміти вступити на бюджет. Грошей на його платне навчання в мене точно не знайшлося б.

І Семен зміг. Він сам вступив на спеціальність, яку обрав, сам вирішив, що житиме в гуртожитку і підроблятиме вечорами, щоб мені було легше. Я тоді натішитися не могла: якого сина виховала! До того ж майбутня професія у Семена була більш ніж перспективна. Були всі шанси зачепитися в ІТ.

Нині синові вже двадцять сім років. Він переїхав до іншого міста. Живе в орендованій квартирі один. Друзі в нього тут немає. Є лише колеги по роботі. Він у мене хлопець добрий, але завжди був досить замкнутим.

Я розумію, що синові у чужому місті, можливо, буває самотньо. Тому намагаюся часто приїжджати до нього погостювати хоч на день-два. Навожу у його квартирі порядок, готую щось смачненьке.

Ми намагаємося вибиратися вечорами на якісь заходи та проводити час разом.

Але останні мої приїзди до сина в гості перестали мене тішити, як і раніше. Я помітила, що Семен поводиться зі мною досить байдуже і навіть часом агресивно.

Тепер син у багнети сприймає всі мої спроби прибратися в його квартирі. Після вихідних він ще кілька разів дзвонить і мало не кричить на мене через те, що я кудись переклала його речі.

Так, я роблю прибирання або просто прибираю те, що недбало валяється. Це ж безладдя! Значить це незручно та некрасиво. Я прибираю розкидані речі практично на автоматі. А син потім лає мене, як школярку.

Я приїжджаю, намагаюся його порадувати та побалувати, а замість подяки тепер отримую не «дякую», а одні закиди.

В останній мій візит ми з сином і зовсім серйозно посварилися. Я зайшла до його кімнати й зовсім не замислюючись, розправила плед на його ліжку. Він був зім’ятий з одного боку, ніби на ньому хтось лежав.

Син розібрав свій комп’ютер і щось там ремонтував. Я не заважала і пішла. Ввечері виявилося, що на ліжку у сина лежала якась дуже потрібна і важлива мікросхема і ще якась деталь від комп’ютера. А я своїми діями її кудись впустила.

Син був роздратований. Він кричав на мене, що я псую йому життя і «дістала вже все контролювати та лізти». Потім довго повзав по всій кімнаті з магнітом у руках і шукав пропажу. Можливо, я була не права. Але так поводитися з матір’ю це дозволу не дає. Поки син був зайнятий пошуками, я зібралася і поїхала додому.

На той час на вулиці вже стемніло. Мені довелося їхати автобусом. Було так прикро, що сльози котилися з очей. Так ще й син навздогін подзвонив і знову лаявся.

Я думала, що він дзвонить просити вибачення, а він обізвав мене істеричкою, за те, що я поперлася одна в таку далечінь проти ночі.

Тепер я більше не маю бажання спілкуватися з Семеном. Збагнути не можу, що відбувається з хлопцем? Адже він завжди був моїм улюбленим сином! Що трапилося?

У мене є лише одна підозра. Його хтось обробляє та налаштовує проти матері. Можливо, Семен із кимось зустрічається? Інакше чому він так різко змінився?