Життєві історії
– Маріє, а де котлети? – Толік збентежений стояв на кухні перед відчиненим холодильником, а в інтонації його явно чулася паніка. – Тут повинні бути котлети! – Їх
Лариса була не дуже віруюча. Вона вважала, що щось таке є, що Бог у неї в душі… До церковних свят і традицій жінка ставилась «ніяк». Хіба що ходила
Мати зателефонувала у четвер. Варвара взяла слухавку, піднесла до вуха і не промовила жодного слова. На тому кінці почулося дихання, тихе покашлювання, потім голос, прохальний, з надломом на
Раїсу Іванівну було не втішити. Її онука Наталка заслабла і її не стало… Наталі було сімнадцять, вона була копія бабусі в юності. Для Раїси Іванівни весь сенс життя
Оксана поливала квіти на підвіконні, коли в двері хтось несміливо постукав. Вона здивовано відставила лійку й пішла в коридор. Оксана відкрила двері і здивовано сплеснула руками. На неї
Оля сиділа зі своєю подругою Катею в кафе. Незважаючи на прекрасну погоду, Оля була похмура – недавнє розлучення з чоловіком не давало їй спокою. – Уявляєш, який дріб’язковий:
– Марино, я тебе прошу – ти про Пашу подумай, моя квартира нехай йому залишиться, він хлопець молодий зовсім, йому потрібніше, зараз житло важко купити … – мати
Катерина ніяк не очікувала почути від свого Михайла те, що він сказав. Ці слова пролунали як грім серед ясного неба. Жінка сиділа за столом, промиваючи гречку, коли на
Ксенія відчинила двері й одразу зрозуміла, що у квартирі, окрім чоловіка Дмитра, перебуває вся родина його сестри Світлани. Вона тихо поставила важкі пакети на підлогу і пройшла на
Суботній вечір. Дмитро, розташувавшись на дивані, розпочав перегляд найважливішого футбольного матчу прем’єр-ліги. Дмитро був так зайнятий тим, що відбувається на футбольному полі, що вже не чув жодного стороннього