-Мамо, невже ти не розумієш? Мені й так важко. Вдома багато роботи – приготуй встигни, прибери, за дітьми подивися. Ну куди мені працювати?! -Так воно то так, але зараз Миколка школу закінчить, Таня в садочок піде. Що ти робитимеш цілий день? А так люди, спілкування. Я ж говорю так, як тобі буде краще…
-Мамо, невже ти не розумієш? Мені й так важко. Вдома багато роботи – приготуй встигни, прибери, за дітьми подивися. Ну куди мені працювати?! -Так воно то так, але
– Ти рубаєш мою ідею на корені! Ти дружина мені, чи хто? – Дружина, але не спонсор! Я не вкладатимуся у твої марні ідеї
Ніна прийшла додому із роботи. Великий пакет продуктів – на тиждень має вистачити, якщо не буде несподіваних гостей. Але гості вже були. На кухні йшла чергова нарада родичів
Батьківський будинок…
Мати пішла із життя наприкінці листопада, коли земля вже промерзла. Павло стояв біля могили, дивився у чорну яму і не міг повірити, що мами більше нема. Її руки,
– Що ти хочеш почути від мене? – Женя склав руки на грудях. – Що я поганий чоловік? Гаразд, я поганий чоловік. Але я добрий батько! І я не кину дочку у біді!
– Не смій так говорити про моїх дітей! – чоловік гупнув по столу долонею. – Вони тоді були молоді, нічого не розуміли. Віка в лікарні, їй ставлять крапельниці,
– Мамо, давай не будемо нікому говорити, що ви збиралися розлучатися. Нехай це буде наша таємниця. Мені його не вистачає. Краще б він був десь, але живий
Світлана збирала речі. Сльози вже скінчилися, залишилася тільки злість. Три дні тому Василь прийшов із роботи й одразу почав говорити про розлучення. В нього інша, вже цілий рік.
Тільки б йому сподобалося, може, тоді все ще обійдеться, – думала Ірина
Ірина поставила перед чоловіком тарілку з борщем. – Смачного, Андрію, – сказала Ірина. «Тільки б йому сподобалося, може, тоді все ще обійдеться, – думала Ірина.» Ірина переживала, раптом
-А я до вас в невістки особливо і не нав’язуюсь
Чим ближче вони наближалися до дому батьків Тимофія, тим розгубленішим ставало його обличчя. Поглянувши на хлопця в черговий раз, вона запитала прямо: -Тимко, ти впевнений, що мені треба
Дімка позаздрив Руслану. Треба ж! Непоказний хлопчина, а таку дівчину відхопив. Відчай охопив Дімку. Він був спортивної статури, симпатичний і балакучий, любив співати під гітару в компаніях. І ніколи у нього такої красуні не було. Він підійшов до Ігоря і сказав, як би між іншим: -А ось моя вона буде. Хочеш вір, хочеш ні
Коли приятелі зустрілися великою компанією після літа, Дімка побачив, що серед його друзів з’явилася нова парочка: темноволосий високий хлопець в окулярах і з ним чарівна блондинка з карими
Аня почула, як зашуміла на кухні вода, забряжчали тарілки і ложки. Це було дивно. Аня закрила ноутбук і прислухалася, чи не здалося? Ні, не здалося. На кухні виразно мився посуд. І мив його Саша. Явище взагалі дуже надзвичайне, а в світлі останніх подій, так і зовсім неймовірне.
Аня почула, як зашуміла на кухні вода, забряжчали тарілки і ложки. Це було дивно. Аня закрила ноутбук і прислухалася, чи не здалося? Ні, не здалося. На кухні виразно
-Синку, ну чому одразу в Америку? А тут що, тобі нема чим зайнятися?
Миколі було п’ятдесят років і він був молодший за Юлю аж на сім років. Юля все життя переживала, що чоловік знайде собі молодшу. А тут Микола ще й

You cannot copy content of this page