Життєві історії
Напередодні Настіного весілля, як і належить, подруги вирішили влаштувати дівич-вечір. Останні два роки Настя жила в передмісті, в будинку, що залишився у спадок від бабусі. Не великий, маленький,
– Ну от, тепер все працює, морозити буде, але перевірку зробити треба, – Андрій зачинив дверцята холодильника. – Господиня, а у вас тарілка порожня пластикова є? Давайте сюди,
– Ти тут ніхто, Катю! Просто додаток до свідоцтва про народження, – голос матері брязкав, як бите скло. – А Ігор – мій шанс на нормальне життя. Зрозумій,
– Колян з Іркою пропонують у вихідні на шашлики вибратися? Поїдемо? Давно не збиралися, – спитав чоловік. Оксана відклала футболку, яку збиралася прибрати у шафу, та подивилася на
– Доню, може заглянеш до мене на вихідні? Ми так давно не бачилися, я скучила… – квапливо сказала Злата. Діана голосно пирхнула у слухавку, навіть не дослухавши. –
Ідея рахувати витрати навпіл належала Сергію. Він запропонував це ще до весілля – вони сиділи на кухні Марини, обговорювали, як усе влаштують. Сергій говорив спокійно, по-діловому, як людина,
– Мамо, а тобі без чоловіка погано? – запитала восьмирічна Оленка. Марія сумно усміхнулася: – А тобі, доню, тата хочеться? Олена задумалася: – І так і ні. Так,
– Сонько, ти? Тебе і не впізнати! Оце так зустріч! Я здригнулася й обернулася. Переді мною стояла Марина – моя колишня однокласниця з Надвірної. У великому міському супермаркеті,
Лариса Петрівна повернулася з магазину із продуктами, пройшла на кухню, та розібрала пакети. – Галю, ти куди мультиварку поділа? Я у серванті не знайшла. Галина сиділа за кухонним
– Ми тут спини гнемо з ранку, а панночка ще не прокинулася, – пирхнула Галина Михайлівна, демонстративно стукаючи каструлею об мийку. Сергій скривився, допиваючи чай на кухні батьківської