Життєві історії
– Що, знову макарони з сосисками? – обурився Микола. – Іра, я тільки вчора аванс тобі віддав, не могла приготувати щось смачніше? – Економимо! – Діловито сказала Іра.
– Знаєш, любий, мені набридла твоя рибалка у вихідні. Щотижня одне й те саме! Ти з сім’єю думаєш час проводити? Діти хочуть погуляти не лише зі мною, а
Наталя з полегшенням поставила важкі сумки на підлогу. – Я вдома! З кімнати долинуло якесь бурмотіння, потім з’явився і той, хто бурмотів. То був чоловік, років сорока, може
Ліза з дитинства була скромною і слухняною дівчинкою. Батьки раділи, така чемна і слухняна донька росте, проблем із нею зовсім нема. Після закінчення школи вона навчалася в інституті,
Мар’яна плакала. Плакала так сильно, як ніколи. Нарешті вона змогла це зробити. Звільнити душу. Дозволити собі елементарну людську річ – просто поплакати. А поїзд невпинно мчав дорогою додому.
Сім’я Краснових жила у маленькому містечку. Воно було зеленим та тихим. На цьому його переваги закінчувалися. Якби не вивіски кількох «Сільпо» і «АТБ», то можна було б подумати,
Вісімнадцята тридцять. В офісі вже нікого немає, а прибиральниці ще не прийшли. Ліля та Марк вийшли з кімнати відпочинку у порожній коридор. Вони затрималися не тому, що були
– Андрію Віталійовичу, рідненький, будь ласка! Благаю вас! Допоможіть! – Жінка кинулася в ноги до одягненого в білий халат високого чоловіка і розплакалася. Там, за розсипом застарілих кабінетів,
– Знов порожні макарони? – Чоловік жбурнув виделку на стіл. Лара стояла біля раковини й шкірою відчувала його погляд. – А що ти хотів? Стейк? – Лариса вимкнула
Дівчинка-підліток увімкнула камеру, подивилася в об’єктив і сказала: – Мій дід – зрадник! За добу ролик переглянула велика кількість людей. …А почалося все звичайнісіньким чином – з борщу.