– Ворушитися треба, що незрозумілого?- Живеш тут, як у Христа за пазухою, ні турбот, ні зобов’язань. А іпотека – це відповідальність! З банком не посперечаєшся, навчишся думати наперед, планувати! – Незворушно заявив батько
– Ірино, а Світлана, донька Маринки та Гриші, вже свою квартиру купила. В іпотеку, звичайно, але все-таки, – як би, між іншим, повідомив батько. Ірина заплющила очі, видихнула,
– Це тільки маленька частина моєї помсти за зраду, – хотілося набагато більше, щоб було боляче, як мені!
В той день народження мені виповнилося тридцять вісім. Подарунок я отримала один – правду. А ще дізналася, що у чоловіка народилася трійня. Хлопчики. Але це згодом. А починалося
– У нашій квартирі хтось жив, допоки нас не було, але це не найстрашніше…
Я й досі пам’ятаю той запах: кислий, важкий, чужий. Він майнув в обличчя, щойно ми відчинили двері. Так не пахне хата, в якій на тебе чекають. Ми з
– Мамо, я – до тебе з речами. Не виженеш?
– Мамо, я – до тебе з речами. Не виженеш? – Синку, про що ти говориш! Живи скільки хочеш. Після чергової сварки з дружиною Володимир зібрав свої речі
– Хлопці, ви куди? А юшка? – Кричала я їм услід, ледве стримуючи переможну усмішку
– Ти уявляєш, Генка своїй Ірці машину взяв – “китайця”! Я йому кажу: «Ти що, взагалі збожеволів? Такі гроші на таке…” ну, ти мене зрозуміла! — Денис зі
– Ти ще пошкодуєш! Я знайду адвоката! У борги залізу, але доб’юся свого. Дім наш родовий, і я доведу, що маю на нього право! Чекай на повістку! – Репетував дядько Микола
Тетяна, жінка тридцяти п’яти років, із втомленими, але живими очима, стояла біля хвіртки, стискаючи холодний метал так, що побіліли кісточки. Ранок був просочений мокрою травою і свіжоструганим деревом
– Чому ви розлучилися з татом? Можеш хоч тепер мені розповісти?
– Чому ви розлучилися з татом? Можеш хоч тепер мені розповісти? – Навіщо тобі це, для чого ворушити минуле? Все позаду не хочу нічого згадувати. Тата вже нема
– Ярослав та Сергій повинні помінятися місцями! Сергійко хоче сидіти біля вікна! – Незворушно заявила свекруха
– Скажи синові, хай поступиться Сергійку місцем, – вимагала зовиця. Наталя не одразу зрозуміла, що фраза адресована їй. Літак ще злетів, а Ярослав біля вікна вже роздивлявся льотне
-Тетянка твоя скромна, як вона так швидко заміж зібралася? Чи після зальоту? Не приховуй Валя, я ж по-сусідськи, якщо це правда, то все одно скоро видно буде, – випитувала у Валентини сусідка цікаву новину. -Та йди ти, пліткарка, тобі яке діло? – обурилася Валентина.
-Тетянка твоя скромна, як вона так швидко заміж зібралася? Чи після зальоту? Не приховуй Валя, я ж по-сусідськи, якщо це правда, то все одно скоро видно буде, –
– А як же компенсація? Ну, за ліки? – спитала Софія Павлівна. –  Ми з вами потім зв’яжемося, – пробурмотіла дівчина і поспішила до виходу.
Шахраї зраділи, коли їм відчинила сухенька дев’яносторічна старенька. Але тут за її спиною з’явився величезний пес Кирюша. Софія Павлівна, жінка хоч і стара, але цілком сучасна. У свої

You cannot copy content of this page