Життєві історії
– Мамо, а навіщо він сюди ходить? – насупилась Аріна. – Ну, він приходить у гості. Він же мій друг. Твої ж друзі приходять до нас у гості,
Він спитав про квадратні метри між гарячим та десертом, я тоді ще подумала: ну бувають же такі чоловіки, які не вміють розмовляти, от і питають будь-що. *** Жанна
– Тобто як це, вигнав? – Та ось так, синочку! Взяв і вигнав! Десять років про нього піклувалася, годувала-поїла, штани йому прала і сорочки напрасовувала, а він узяв
— А моя думка когось цікавить? — Ніка залишила совок на полиці й повернулася до чоловіка. У її голосі звучав біль. — Я теж людина, Леве. Я втомилася.
-Знову картопля? – зітхнув чоловік. Світлана винувато кивнула головою. Грошей залишилося обмаль. Чоловік отримував цілком пристойно, але три роки тому батьки позичили йому велику суму на купівлю квартири.
Кристина ходила просторим шоурумом автосалону серед новеньких автомобілів. Їхні поліровані боки виблискували під яскравим світлом ламп. Вона нарешті зробила це. Роками відкладала гроші й ретельно обирала варіанти. Менеджер
— Антоне, зайди-но! — керівник викликав через пряму лінію. Антон здогадувався, що його знову присоромлять. І причини для цього були. — О, прийшов? Сідай, Антоне. Знову все зіпсував,
— Ти у своєму розумі? Ми ледве переживаємо з нею свята, а ти її запросив пожити? — обурилася Ксюша. — Ну їй корисно ж, ну потерпи трохи! —
Уявляєш, мені на роботі премію дали. Олег явно хвалився. І Вероніка була за нього рада. Та й за себе теж. Скоро їй виповниться двадцять вісім років. І, вона
– Мамо, мені справді погано, – Юля плакала. – Дідуся немає, з роботою через цю висипку все складно, і я почуваюся в цьому будинку абсолютно зайвою! – Мені