Життєві історії
Марія Іванівна стояла біля хвіртки й довго не наважувалася зайти у двір. У руках – дві важкі сумки: в одній подарунки для онуків, в іншій – домашні ковбаси,
– Хто вечерю готуватиме? Ми взагалі-то з роботи! – невдоволено заявив Олег, плюхнувшись на диван у вітальні просто у вуличних джинсах. У дверях кухні намалювалася його молодша сестра
В будинку не прибрано. Обід не приготовлений, Дружини вдома немає. Діти – невідомо де. Звичайно, вони далеко не діти: синові – двадцять, а дочці – вісімнадцять. Ну, син
Подруг в Олени було небагато, тому вона зраділа, коли Поліна запросила її посидіти у кафе та згадати минуле. – Коли ми ще побачимось? Скоро ти поїдеш, і ми
Жінка у відділі кадрів міської ради оформила документи на нову співробітницю. Потім зателефонувала: – Інно Андріївно зайдіть до мене! Тут ваша нова співробітниця. Незабаром та зайшла у кабінет
– Синку, коли приїдете? – Запитала Ольга. – Я вже все підготувала. Розсаду, підгодовування, інструменти. Тільки на вас чекаю. На тому кінці замовкли. Ольга чекала на відповідь, але
– Я зайду до вас увечері, добре мамо? Ненадовго, забрати деякі речі, – запитала донька Оля у мами. – Оля, ну звичайно заходь, ти одна чи Михайлом, він
– Що – і пиріг ця спекла? – Поцікавилася Світлана. І єхидно додала: – Як же вона хоче заміж – прямо з трусів вистрибує! Марина єхидно хихикнула. –
Марина з чоловіком Анатолієм прямо забігли у батьківську квартиру! -Мамо, тату, привіт! Ви просили нас терміново приїхати! Що ж трапилося? – разом прокричали вони. Взагалі-то трапилося все вже
Женя з Риммою приїхали в суботу вранці, з валізами та з букетом жоржин. Я зраділа. Женька приїхав, уже добре. Обійняла його, уткнулася носом у куртку, відчула чужий запах