Життєві історії
Увійшовши до квартири, Федір мало не спіткнувся об незнайомі жіночі туфлі. Яскраво червоні, на високій шпильці, вони надто контрастували з роздовбаними кросівками Юрки – їхнього сина. – Галино!
— Підписуйте, Ксеніє Аркадіївно, і покінчимо з цим фарсом. Родіон недбало підсунув до мене теку з документами. Його пальці барабанили по столу з червоного дерева, а на губах
— «Щось ти зблідла, доню», — голос свекрухи, Тамари Павлівни, стікав тягучим, приторним медом. Вона стояла біля кухонного столу, спиною до мене, її рука накривала мою ранкову таблетницю.
Микита повернувся з відрядження на день раніше. Він вирішив зробити своїй дружині Олесі сюрприз. Микита зайшов у магазин і купив різних смаколиків та подарунки для дружини і доньки.
Про те, що батько живий, Варя дізналася, коли занедужала. Вона давно погано почувалася, навіть зверталася до шкільної медсестри, та виписала Варі направлення до невролога. Варя попросила маму її
Такого улову ніхто не очікував. Диво це, чи нелюдяність? А може – велика чиясь біда? А може – велике щастя? Прохолодним осіннім ранком три рибалки – батько з
Роман, мужик під шістдесят років, жив у невеликому приміському селищі сам у батьківській хаті. Матір і батька він поховав два роки тому, і з дружиною був давно розлучений.
– Надюшо, ну ти ж розумієш, – заговорила Валентина Сергіївна, – мама вже не та. Вік, склероз, пам’ять підводить. – Лікарі кажуть, що їй потрібний нагляд. Я б
– Єлизавето, і ти це приховувала? Мама розмахувала переді мною банківською випискою, яку побачила випадково. Та випала з моєї сумочки, коли я діставала ключі. – Ти ж розумієш,
– Олю, ну що це за вечеря така? – Ігор тримав у руках тарілку з макаронами, на яких сиротливо лежав шматочок масла. – Третій день поспіль одне й