Мені сімдесят чотири. Вік, коли вже не дивишся вперед, а згадуєш минуле. І ось я стояла, притулившись до холодного скла, і розуміла – настав час розповісти. Не Максимові, ні. Собі, мабуть
Максим якраз вивантажував важкі пакети з машини, а я, як завжди, стояла біля вікна, спостерігаючи за ним крізь стару тюль. Мої 74 роки вже не дозволяли бігати до
Аллочка завжди виділялася, завжди знала, що вона хоче, на відміну від молодшої сестри своєї. А Таня твоя ледве закінчила технікум. І працює швачкою на фабриці, ну є різниця – швачка чи банківський працівник?
– Вікторе, радість же ж яка! Аллочка приїжджає через тиждень, ти уявляєш! Ми з тобою її скільки часу, та вже мабуть десь рік не бачили. Працює вона у
– Сашко, синку, привіт! Як у тебе справи, розкажи… – але Валентина Ігорівна не встигла договорити. – Так Привіт. Я зараз зайнятий, потім передзвоню, – Олександр хотів покласти слухавку, але мама хотіла поговорити із сином – Сашко … – несміливо сказала вона. – Але ти мені не передзвонив минулого разу …
Олександр штовхнув важкі дерев’яні двері, і кімнату осяяло вуличним світлом. У цьому будинку час начебто застиг. Він застиг і трохи опустив погляд, по його спині пройшов холодок, а
– Не можеш допомогти сім’ї – шукай собі інше житло! – Незворушно гаркнув син
– Мамо, ну яка відмова? Тобі сто відсотків схвалять, я дізнавався. База чиста, пенсія стабільна. Валя вимкнула конфорку під каструлею з супом, насухо витерла долоні об кухонний фартух
Марія була рада. Треба ж! Її син Миколка нарешті знайшов собі дівчину! В інтернеті… Мало того, він зібрався до неї їхати жити! Навіть показав її фото. Така собі, не красуня, але й він не подаруночок…
Марія була рада. Треба ж! Її син Миколка нарешті знайшов собі дівчину! В інтернеті… Мало того, він зібрався до неї їхати жити! Навіть показав її фото. Така собі,
– А квіти й сюрпризи? Мій хоч раз мені щось подарував. Хоч би трояндочку якусь. Ні, ти мені вже не кажи. Любить тебе Ігорчик, і дітей любить. Просто душі не чує в них. А мій поїхав і все…
Яна підхопила паперовий пакет із химерними візерунками і, посміхаючись, вийшла з магазину. Вона завжди раділа, коли йшла в гості до Наталі, своєї подруги з минулої роботи. Так, Яна
– Каріно, якщо ти хочеш ковбасу, ти можеш піти та купити її. У чому річ? Магазин працює з шостої. Дочка ображено підібгала губи. – У нас все спільне! Виходить, ви з татом обділили нашу сім’ю! Ми цю ковбасу навіть спробувати не встигли. Ви все з’їли!
– Мамо, а де ковбаска? Вчора ще шматок був у холодильнику? І сир… Яна видихнула і спробувала заспокоїтись. Каріна стояла біля холодильника і чекала на відповідь, а Яні
– Я не канючу! Я беру своє! Все спільно нажите – навпіл! Тож готуй грошики! – Незворушно гаркнув колишній
– Губу розкоти назад, інвесторе! – Ніна сказала це рівно, але Даша за стійкою адміністратора все одно здригнулася і вдала, що дуже захоплена перерахунком паперових серветок. У перукарні
– Ти в наш будинок голотою прийшла, голотою і підеш! І твій малий нам не потрібен! – ці слова свекрухи досі дзвенять у мене у вухах, коли настають перші зимові заморозки
– Ти в наш будинок голотою прийшла, голотою і підеш! І твій малий нам не потрібен! – ці слова свекрухи досі дзвенять у мене у вухах, коли настають
– Дівчатка, мій як дізнався, що дитина у нас буде, то став якийсь дивний
– Дівчатка, мій як дізнався, що дитина у нас буде, то став якийсь дивний. Постійно мене запитував: – Кохана, а ти як себе почуваєш? Що тобі купити? А

You cannot copy content of this page