Головна

Життєві історії

– А ти що, Надюшо, зі своїм розлучилася, чи що? – спитала мене продавчиня. – Тіпун тобі на язик! З чого б це? – у мене серце тьохнуло. – А чого він тоді з твоєю сестрою живе? З Любкою? – З Любкою? Андрій? – я мало свідомість там не втратила
Життєві історії 0
– Ти глянь на нього! Надіє, невже це твій рівень? За тобою ж у школі такі хлопчаки бігали. І Микола Шевченко, і Олег Линник. А цей… сухар. Ну
– Та в тебе кожен вихідний як не рибалка, так зустріч із друзями! – завелася вона. – А мені значить знову з дітками сидіти?! Ти часом не забув, що у нас їх троє? – Так я ж цілий тиждень на роботі гарував! – обурився Максим. – Маю повне право у свій вихідний відпочити! – А я, значить, маю про вихідні забути?! Добре ж ти влаштувався!
Життєві історії 0
Марина перебирала гречку, коли на кухню зайшов її чоловік Максим. – Марино, я завтра з самого ранку на рибалку з друзями їду, – заявив він з порога. Марина
У передпокої панував напівморок. У квартирі було напрочуд тихо, аж підозріло. Ніна зняла пальто, повісила його на гачок і ступила вперед. Підлога зрадницьки скрипнула. Двері спальні розчинились так різко, ніби за ними хтось стояв і напружено прислухався. На порозі, як привид, виник Віктор. Його обличчя витягнулося, погляд метушився з боку в бік, а пальці нервово смикали ґудзики домашньої сорочки.
Життєві історії 0
Ніна тихесенько повернула ключ у замку, майже беззвучно. Роками, живучи з Віктором, вона навчилася не шуміти у власному домі – адже чоловік найбільше цінував спокій. Цього разу її
– У Дмитра знову проблеми! – Промимрив Ігор Петрович. – І до чого тут ми? – Запитала Валентина. – Дачу можна продати. Зараз саме сезон. – Мою дачу?
Життєві історії 0
Валентина Сергіївна почула про продаж дачі у четвер увечері, коли мила кухоль після чаю. Ігор Петрович сидів за столом, смикав у руках квитанцію за світло і довго не
– Мені лише двадцять один рік! Я хочу жити, як раніше… – Нічого було приводити малюка на світ божий! – не стримавшись, випалила Наталя Петрівна. – Я казала, а ти мене слухати не стала… тепер ось, пожинай свої плоди…
Життєві історії 0
Лариса пішла з батьківського дому у вісімнадцять років, вирішивши жити самостійно. Наталя Петрівна сильно переживала і намагалася наставити дівчину на правильний шлях, але та упиралася у своєму бажанні
– Брат просив відмовитися від частки «по совісті». Але совість чомусь була потрібна тільки від мене
Життєві історії 0
Після того, як мама пішла із життя, її квартира стала ніби чужою. Той самий коридор з облізлим кутом біля дверей, та сама шафа, де ще висіли її пальта,
– Ось тебе, Катерино, за твій шкідливий характер, доля й покарала! Ні чоловіка у тебе, ні дітей! Просочишся ти злістю та заздрістю і залишишся на старості років одна,- пророкувала їй мати
Життєві історії 0
Катя закінчила чистити картоплю і, відклавши ніж, сказала матері: – Мамо, я у вихідні з’їжджаю від вас. – З’їжджаєш? Куди? – Не зрозуміла мама. – Житиму окремо, –
Марино, забери свої халати й косметику зі спальні, — пролунав її голос з порога, різкий і безапеляційний. — Світлана сьогодні у вас залишається. Їй потрібне нормальне ліжко
Життєві історії 0
Половник ще висів над каструлею з ароматним супом, коли в кухню, навіть не знімаючи чобіт, увійшла Зінаїда Павлівна. Мокрі сліди одразу пролягли по ламінату. «Марино, забери свої халати
Пакуйте речі й забирайтеся. Не хочу бачити вас у моїй квартирі ані хвилини довше
Життєві історії 0
Вона вже стояла з валізами біля дверей спальні, дивлячись на них обох, і голос її був на диво спокійний: «Пакуйте речі й забирайтеся. Не хочу бачити вас у
– У інших діти як діти, – а ти прибиральниця…
Життєві історії 0
Даша посварилася з батьками, а точніше сказати, з усією родиною одразу після випускного. Нічого страшного вона не робила, усі гуляли до ранку. Весь клас спочатку катався на човнах

You cannot copy content of this page