Життєві історії
– Це не може тривати вічно! Це не наша дитина. Ну сам подумай! Двозначна ситуація якась, – Влада знову намагалася завести неприємну розмову із чоловіком. – Та розумію
– Це мені не місце в моїй квартирі, Славо?! А ти нічого не переплутав, чи вирішив, що ти тут із кимось іншим житимеш – Просто досить мене постійно
– А ти де зараз? І чому я не бачу у квартирі твоїх речей? – Чоловік повернувся додому – А ти більше нічого не хочеш дізнатися? – різко
– Та зрозумій ти нарешті! Я не збираюся жити з твоєю старою матір’ю! – Олег роздратовано жбурнув у валізу чергову сорочку. – Та й ти постійно нагадуєш мені
Марина вийшла на одну зупинку раніше, треба забігти на ринок та купити продукти. Вдома знову немає нічого. А пацани змітають все вщент. Вік перехідний, вічно голодні хлопці. Тільки-но
– Давай по-чесному, Ганно! Продамо будинок, і поділимо гроші порівну, – мати присіла на край старого крісла, оглядаючи простору вітальню. – Ти ж розумієш, що так буде справедливо.
У вечері дзвонила знайома, і, знаючи, що вранці ми їдемо в село до родичів, попросила підвезти маму, яка гостювала у неї. На другий день Лідія Олексіївна, жінка років
– Алло! Привіт, люба! Наразі зателефонувала мама, у неї проблеми. Вона проїздом у Києві, питає: чи їй готель знімати, чи можна в нас зупинитися? – Привіт! Звісно, у
– Мені набридло все це! Знаєш, я зрозумів, що не готовий до сім’ї! – Заявив чоловік. – Сергію… – прошепотіла Віка, заколисуючи однорічного сина Мишка. – І що
– А ти не боїшся ось так одразу на мужика насідати? Адже злякаєш, втече від тебе! -У сенсі, злякаєш? – Ну, ви ж тільки-но жити разом стали, а