– Ну ні, невісточко! Знайшла недолугих, – вона коротко засміялася. – Ми підемо, а ти замки поміняєш, і не пустиш нас на поріг? “А непогана ідея”, – промайнуло в голові в Ольги, і вона навіть мимоволі посміхнулася. Свекруха це помітила і прийняла серйозно. – Ні, люба! – верескнула вона. – Не пройде у тебе цей номер!
– Чому чоловіка з хати женеш?! – обурилася свекруха. – Не маєш права! – Я нікого не жену, – спокійно відповіла Ольга. – Я просто запропонувала Олексію тимчасово
Такі Марійки не Денисів шукають, їх цікавлять якісь фігури побільше. Ну, подивися на цю пару. Наш Денис щупленький, скромний, як підліток. А ця цяця? Сидить, як королева, навіть до Дениса не присунеться і не подивиться на нього.
Денис поїхав на заробітки за кордон. Не було його вдома вже пів року. Вероніка Миколаївна варила на кухні борщ, коли задзвенів її телефон. – Мамо, привіт! – почувся
— Ну чого встав, бери гроші, раз прийшов. Мабуть, зовсім погано тобі. Мабуть, потрібніші тобі гроші. А мені багато не треба, хліб є, крупа, протягну якось…
Баба Ганна випила кислого молока, помолилася і зібралася спати. Коліна сьогодні боліли сильніше, ніж зазвичай. Розтирання на спирту не допомагало, а мазь закінчилася. Ех, дожила. Очі погано бачать,
Марині, за свій недовгий вік, встигла поховати трьох чоловіків… Тепер мужики її цуралися, а жінки за спиною шепотілися
Марині, за свій недовгий вік, встигла поховати трьох чоловіків… Тепер мужики її цуралися, а жінки за спиною шепотілися. Та Марина була сильна духом і на плітки уваги не
– Забирай дитину, Олеже, вистачить бігати від відповідальності! – Я говорила рішуче і зло, бо втомилася. – Вона не може жити ось так, при живому батьку у тітки
– Забирай дитину, Олеже, вистачить бігати від відповідальності! – Я говорила рішуче і зло, бо втомилася. – Вона не може жити ось так, при живому батьку у тітки.
– Дивись, волосся випадає, живіт постійно крутить, а минулого тижня… Ну, та проблема з білизною, пам’ятаєш? Я обійшов усіх лікарів. Усі кажуть – здоровий! – Дружина тільки хитро посміхалася, слухаючи зрадника
– Олександро, ти взагалі чуєш, що я говорю? – Денис стояв у дверях нашої спальні й дивився на мене з таким виглядом, ніби я пропустила щось архіважливе. –
– Мовчи! Я все знаю! Як вам не соромно? Через вашу вигадку ми з батьком чотири місяці витрачали свої заощадження на вашу квартиру! Відмовляли собі у всьому! А ви… ви просто нас використали
– Мамо, я не просто так дзвоню! Я із проханням. Коротше, нам жити нема де. Оренда подорожчала, а з роботою зараз напружено, мені он оклад знизили й… –
Тетяна Іванівна з явним роздратуванням зітхнула – ох вже ця Антоніна Вікторівна! Ну що з нею говорити, у неї одне на думці – онучку заміж видати. Ну ніякого розуміння про життя немає, сидить там у себе в селі, світ клином у неї зійшовся на городах, закрутках та всій цій нісенітниці. Не хоче зрозуміти, що все це вже давно нікому не потрібне
– Антоніно Вікторівно, як я рада, що ви подзвонили. Як живемо? Добре все. Микола на роботі, а у мене сьогодні вихідний. Ну чому ж прогул, ви жартуєте! Просто
– Це через тебе син став таким черствим і твердим! Раніше він був готовий на все заради сім’ї! Допомагав із городом… – І що він мав із цього городу? – Перервала її Катя. – Десять кілограмів картоплі? А решта йшла вашим донечкам? – Обурено відповіла невістка
– Як це не приїдеш? Ти ж раніше завжди допомагав, синку! – голосила Ольга, притискаючи слухавку до вуха. – Мамо, я вже казав. Цими вихідними ми з Катею
– Пустиш? – Запитала мати, не привітавшись. – Ні, – сказала Тамара. – Я на роботу йду, а більше вдома нікого немає! Сама розумієш, я не можу залишити у квартирі чужу людину
Свого батька Тамара ніколи не бачила, але знала, що його звуть Іваном, бо вона була Тамара Іванівна. Прізвище, щоправда, носила мамине – Сизова, оскільки узаконити свої стосунки її

You cannot copy content of this page