У 20 я вийшла заміж, народила дитину, в загальному, була хорошою домогосподаркою, економила кожну копієчку, щоб чоловік закінчив академію – все для нього коханого.
Я ж не тільки займалася домашнім господарством, а й у вільний час розносила листівки, газети, в загальному, займалася всім, що приносило дохід, так як у чоловіка зарплата була дуже маленька, та й навчання справа не з дешевих.
Чоловік був дуже шкідливим, як маленька дитина: хочу то, не знаю що, роби так, не знаю як. Каші він не їв, любив все м’ясне. Грошей немає, а м’ясо щоб в борщі плавало.
Так пройшло років 10. Чоловік закінчив академію, отримав пристойну посаду, але ставлення до мене якось змінилося. Він все частіше затримувався на роботі, постійно пропадав з друзями, тижнями не бував вдома.
А коли повертався, на моє запитання, де пропадав, відповідав: багато будеш знати – скоро постарієш. Я відчувала себе домробітницею, а не дружиною. Він постійно мені грубіянив, кричав, обзивав, знущався наді мною, як хотів. Хоча я в салони ходила, за собою доглядала, і чоловіки завжди проводжали мене довгим поглядом. З таким чоловіком я дійсно відчувала себе «жабою» і «дуркою».
В один прекрасний день я сказала вистачить. Набридло! Влаштувалася на постійну роботу і пішла в неї з головою. Так як я на родину забила і основний час приділяла роботі, я скоро отримала підвищення і стала керівником відділу.
До чоловіка почала ставитися, так само, як і він до мене. У нас не було скандалів, все робилося без криків і істерик, але потроху я почала його перевиховувати. Близько 5 років витратила на перевиховання.
І о диво – чоловік мене обожнює. Я не перебільшую – «на руках носить»! Навіть смішно писати. Після роботи не так, як раніше, в бар з друзями, а додому, так як я приїду з роботи пізно, а дитину потрібно нагодувати і уроки перевірити. Навіть готувати навчився.
Зараз у нас просто ідеальна сім’я. А для себе я зрозуміла, що не треба себе повністю віддавати чоловікові або дітям – вони такої жертви ніколи не оцінять. Головне – любите себе.
